В Одеському музеї західного та східного мистецтва презентували виставку херсонської художниці Яни Голуб’ятникової “Почути, щоб почати”. Протягом наступних кількох тижнів відвідувачі матимуть можливість ознайомитися з дев’ятнадцятьма великими полотнами, де міфологія сплітається з фольклором та літературними казками відомих авторів, таких як Андерсен, Туве Янсон і Льюїс Керрол.
Експозиція охоплює роботи, виконані з середини 2010-х років до сьогоднішнього дня, та запрошує глядачів заглибитися у світ символічних зображень, щоб знайти внутрішню опору та осмислити трансформації власного досвіду.
Світ Яни Голуб’ятникової — це простір символів і нових інтерпретацій міфів. Тут живуть герої грецької міфології, персонажі усмішок дитячих казок, а також образи, які можуть нагадувати знайомих, друзів або близьких. За кожною картиною приховані сюжети та розгляд життєвого досвіду.
Міфи і символи: від Мойр до Геспериди
На виставці особливу увагу привертають роботи, натхненні міфологією. “Мойри” зображені в ніжних пастельних тонах, спокійні та юні, вони не лякають смертю, а сприймають її як природний елемент життя, демонструючи, що завершення може бути гармонійним.
У картині “Зефір” художниця втілила західний вітер, який забирає все зайве з внутрішнього світу людини, символізуючи очищення та відновлення.
“Валькірії” відображають втомлених служниць Одіна, бога скандинавської міфології, які супроводжують душі загиблих воїнів до Вальгалли. Художниця ставить питання про людську відповідальність та можливість досягнення миру і спокою, аби валькірії могли звільнитися від своїх обов’язків.
Картина “Гесперида” занурює глядачів у сад золотих яблук, де спокій та мудрість переплітаються з бажаннями та викликами. Полотно підкреслює важливість вибору та його наслідків, показуючи, що рух вперед є єдиним шляхом, навіть якщо спогади про минуле тягнуть назад.
Ці роботи підтверджують, що стародавні сюжети можуть виявитися надзвичайно сучасними та зрозумілими, відображаючи наші страхи, сумніви й надії.
Казкові персонажі: Аліса, Морра та Оле-Лукойє
Художні образи, запозичені з літературних казок, повертають глядачів у дитинство. Картина “Оле-Лукойє” є важливою для творчості художниці. Вона згадує, що задум виник ще до початку війни, і більшу частину роботи вдалося завершити в умовах окупації. Яна довго не наважувалася іти до майстерні, і коли нарешті прийшла, була здивована, в першу чергу, станом полотна.
“Ілюзорний світ, дитячий, казковий — це проєкція моїх думок, але саме він став тією косичкою Мюнхгаузена, за яку я себе витягла в нормальний стан і почала працювати,” — ділиться Яна.
“Морра”, єдиний персонаж Туве Янсон з негативним звучанням, в образі Яни перетворюється на символ самотності, яку може розтопити лише промінь людського тепла. Художниця вірить, що у кожного в житті з’явиться рятівне світло.
Синя гусінь та Аліса Льюїса Керролла, Морра та інші казкові персонажі допомагають втілити концепцію вибору, відповідальності і шансів на добро, навіть у хаотичному світі.
Жіночий світ: ніжність і сила
Багато робіт на виставці присвячені жінкам. Вони водночас чарівні та звичайні, сильні та вразливі. У “Чаклунці” представлений багатогранний жіночий світ, переповнений деталями, які створюють унікальну атмосферу. Яна впевнена, що цей світ слід зберігати, адже його цілісність — у малих деталях, які складають загальний образ.
Одна з улюблених робіт художниці “Kobiety śniezne” наповнена енергією: старші жінки в яскравому вбранні сміються і спілкуються. Картина нагадує, що, переживаючи поважний вік, важливо насолоджуватися кожною миттю і простими радощами.
“Ця картина про те, що ми буваємо смішними, незграбними, але життя все одно залишається яскравим і повним,” — ділиться Яна.
Мистецтво спротиву: “Ой посію мак”
Одне з центральних полотен виставки представляє сміливість та незалежність. Для створення картини позували похресниця художниці та її подруги, і їхня відвертість та сміливість стати самими собою стали ключовими для роботи.
Ця картина пережила окупацію Херсона: Яна довгий час шукала можливості повернути картину з обласної ради, куди вона потрапила напередодні повномасштабного вторгнення, і не припиняла боротися за її повернення. На таку сміливість її надихнула ідея, закладена в образах картини.
“Дівчата як маки, про які говорять, їх посіяли над водою, і вони не давали наростати бур’яну, який би заважав їм бути сміливими, якими вони є. Я хотіла б стати поруч із ними п’ятою і завжди пам’ятаю: мій шлях — це шлях без бур’яну,” — ділиться художниця.
“Почути, щоб почати”: історії про людяність
Виставка “Почути, щоб почати” — це не лише про живопис, а й про людяність та співчуття. Кожна робота — маленька казка, що допомагає знайти себе в темряві. Для Одеси, місця перетворення культур і сенсів, ця виставка є не тільки мистецькою подією, а також терапевтичним простором, де можна зрозуміти, як через мистецтво, історії та казки подолати травматичний досвід і знайти опору.
Експозицію картин можна відвідати до 7 грудня.
