«Слов’янське слово «стрітіння» перекладається як «зустріч». Проте свято Стрітення Господнього, яке православна церква щорічно відзначає 15 лютого, не має жодного стосунку до зустрічі зими з весною. Це не більше ніж народні забобони і результат навколоцерковної міфотворчості людей, мало знайомих з істинним вченням церкви». Насправді йдеться про ту зустріч, яка відбулася понад дві тисячі років тому в Єрусалимському храмі. Цього дня — сороковий день після Різдва Христового — Діва Марія і праведний Йосип, дотримуючись старозавітного закону, принесли Немовля Ісуса до єрусалимського храму, щоб присвятити Його Богу. У храмі Немовля Ісуса зустрів праведний старець Симеон — один з найосвіченіших людей свого часу. За переказами, він був одним із сімдесяти перекладачів Святого Письма з єврейської грецькою мовою. Коли праведний Симеон, ще за 300 років до Різдва Христового, перекладав книгу пророка Ісаї, він дійшов до слів: «Оце Діва в утробі прийме і народить Сина» — і засумнівався: хіба діва може народити? Він хотів уже вставити замість слова “Діва” слово “жінка”, як раптом йому з’явився ангел і, утримавши за руку, сказав, що Симеон не помре, аж поки побачить виконання пророцтва. І ось день настав. Сповнилося те, чого старець чекав ціле своє непосильно довге життя. Симеон взяв на руки Немовля, народжене від Діви, і радісно вигукнув: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром…» — виповнилося пророцтво ангела, і тепер старець міг спокійно померти. По суті свято Стрітення Господнього нагадує про зустріч двох епох в історії людства — епохи Старого Завіту, яку уособлює старець Симеон, і епохи Нового Завіту, який уклав з людьми Месія, Господь Ісус Христос.
