Ключові моменти:
- 25 лютого 1872 року було отримано дозвіл на встановлення пам’ятника Віктору Скаржинському в Одесі.
- 16 червня 1872 року в Міському саду відкрили бюст із білого каррарського мармуру.
- Цей монумент став третім міським пам’ятником після пам’ятників Дюку де Рішельє та Михайлу Воронцову.
Матеріал складено на основі архівних документів і історичних джерел — міських хронік та публікацій про пам’ятники Одеси. Ми уточнили дати, імена та контекст подій, щоб передати історію максимально достовірно. Важливо не лише назвати дату, а й пояснити, чому особистість залишила слід у житті міста.
Це значно оновлена версія статті 2020 року. Відтоді вдалося з’ясувати подальшу долю бюста Скаржинського, а також віддати належне його імені в топоніміці: узвіз у Пересипському районі отримав назву на його честь.
Як у Міському саду з’явився третій пам’ятник Одеси
Віктор Скаржинський народився 1788 року — у часи, коли війська Суворова брали турецьку фортецю під Очаковом. Його батько був поранений у тому бою, тож ім’я Віктор обрали символічно, на честь перемоги.
За родинною традицією хлопець навчався в морському кадетському корпусі, проте згодом не пішов по військовій стежці. Він обрав цивільну службу й працював у Міністерстві освіти.
Коли 1812 року почалася війна з Наполеоном, Скаржинський власним коштом сформував, озброїв та спорядив добровольчий ескадрон, який брав участь у бойових діях у складі російської армії.
Після війни він повернувся до Одеси. Маєтності родини простягалися від Вознесенська до Первомайська (сучасна Миколаївщина). Тут Скаржинський почав реалізовувати свою амбіційну ідею — створити ліси в напівпосушливому степовому регіоні.
Він завозив рідкісні саджанці з-за кордону й, не маючи формальної аграрної освіти, експериментував із ґрунтами та методами висаджування. Результат перевершив очікування: навіть у непростих кліматичних умовах приживалися високі екзотичні породи дерев.
Окрім лісівництва, Скаржинський займався вівчарством, виведенням нових порід коней, бджільництвом та закладкою виноградників. Саме з його розсадників постачали саджанці до одеського ботанічного саду.
Не всі одразу вірили в його ідею «лісу в степу» — деякі місцеві поміщики скептично ставилися до ініціативи. Водночас європейські фахівці приїздили до Скаржинського, щоб перейняти його досвід і ознайомитися з практиками озеленення.
Віктор Петрович помер 1861 року. Через десять років після його смерті містяни вирішили вшанувати пам’ять людини, що змінила уявлення про можливості півдня. Після отримання офіційного дозволу 25 лютого 1872 року, 16 червня того ж року в Міському саду встановили його бюст із білого каррарського мармуру. Автором скульптури був петербурзький майстер Тріскореллі.
Це став третім пам’ятником видатним постатям міста — після монументів Дюку де Рішельє та Михайлу Воронцову. Так Одеса формувала свій пантеон людей, що мали суттєвий вплив на її розвиток.
На жаль, у 1930-х роках пам’ятник Скаржинському було демонтовано. Проте спадок його роботи з озеленення південних територій залишився важливою частиною міської пам’яті.
У 2024 році спуск 8 Березня в Одесі перейменовано на Віктора Скаржинського, тож його ім’я отримало нове відображення в топоніміці міста.
Доля самого бюста виявилася трагічною: його було розстріляно за жорстоких обставин — деталі цієї історії досліджувалися в окремому матеріалі під назвою «Таємниці Одеси: «Розстрільна» доля пам’ятника Скаржинському в Міському саду».
Повідомлення: 154 роки тому в Міському саду Одеси встановили третій міський пам’ятник.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
