Одеська «Просвіта» з’явилась тоді, коли російська влада обмежувала українську мову й культурне життя, але революційні події 1905 року відкрили нові можливості для легальної діяльності.
Ключові моменти:
- У 1905 році одеські українці заснували перше легальне товариство «Просвіта» в Наддніпрянщині.
- Організація об’єднала понад 500 учасників, серед яких були представники різних національностей.
- Товариство створило бібліотеку, видавало книжки, ставило вистави й проводило лекції.
- Царська адміністрація спочатку обмежувала вживання української мови, а згодом закрила організацію.
Як виникла одеська «Просвіта» і чому її дозволили
30 жовтня 1905 року відбулися установчі збори товариства.
Історія одеської «Просвіти» тягнеться до 1870-х років. Тоді в місті вже діяла українська громада. Її кооперував історик Леонід Смоленський. Учасники гуртувались навколо літератури, культури й національних ідей. Вони працювали переважно неформально, бо відкритість ризикувала переслідуванням.
Ситуація змінилася під час революції 1905 року. 17 жовтня імператор Микола II оприлюднив маніфест, який проголосив свободу зібрань і об’єднань. Ця політична хвиля дала українським діячам шанс перейти до легальної організованої роботи.
30 жовтня 1905 року представники одеської української громади зібралися на квартирі лікаря й громадського діяча Івана Луценка. Там ухвалили рішення створити товариство «Просвіта» і погодили його статут.
25 листопада того ж року одеський градоначальник Анатолій Григор’єв затвердив статут. Іван Луценко став першим головою товариства. Його заступником обрали юриста й громадського діяча Сергія Шелухіна.
Одеська «Просвіта» вважалася першою легальною українською культурно-освітньою організацією такого формату в Наддніпрянській Україні. Її заснування стало частиною ширшого руху, що розгорнувся по всій підросійській Україні після 1905 року.
Хто створював український культурний осередок в Одесі
До роботи товариства долучилися відомі представники української інтелігенції. Серед них — Іван Липа, Михайло Комаров, Микола Слабченко, Микола Аркас та Амвросій Ждаха. Вони брали активну участь у культурному житті міста.
Це не була невелика група однодумців. За даними Енциклопедії сучасної України, у товаристві налічували понад 500 учасників. Понад 15% із них не були українцями. До «Просвіти» вступали греки, болгари, росіяни, євреї й поляки.
Такий склад учасників відображав багатонаціональну природу Одеси. Українська культура тут співіснувала з міським життям. Навколо просвітян формувалося середовище, що підтримувало освіту, літературу та театр.
Бібліотека, театр і українські книжки: чим займалася «Просвіта»
Товариство діяло широко: воно мало наукову, драматичну, літературну й вокально-музичну секції. Усе це працювало на розвиток української культури в місті.
При «Просвіті» відкрили бібліотеку-читальню та історичний музей. Створили театральну трупу, дитячу групу й хор. Учасники давали вистави, влаштовували літературні й музичні вечори, читали лекції.
Важливим напрямом стало книговидання. Для цього заснували фонд імені Леоніда Смоленського. У 1907 році вийшла книга Михайла Комарова «Запорожські вольності». У 1908-му видали працю Івана Бондаренка про Джузеппе Гарібальді.
Товариство також видавало періодичні видання «Народня справа» та «Вісті». Таким чином просвітяни створили власне інформаційне й культурне поле. Українська мова тут звучала відкрито, у публічному просторі Одеси.
Чому царська влада спочатку обмежила, а потім закрила товариство
Попри офіційний дозвіл, діяльність «Просвіти» регулярно викликала спротив імперської адміністрації. Маніфест 1905 року не гарантував повної терпимості до українського національного руху.
31 березня 1908 року одеський генерал-губернатор Іван Толмачов заборонив вживати «малоросійське наріччя» на засіданнях товариства. Того ж року влада конфіскувала видану просвітянами книгу про Джузеппе Гарібальді.
У 1909 році адміністрація пішла далі й закрила товариство. Організація, яка кілька років відкрито проводила культурно-освітню роботу, втратила змогу діяти у звичному форматі.
Однак рух не зник. У січні 1918 року, під час Української революції, «Просвіта» відновила діяльність. Колишні учасники продовжили працювати в нових політичних умовах. Іван Луценко долучився до боротьби за незалежність України. Сергій Шелухін та Іван Липа стали державними діячами в українській державі.
Коли з’явилася перша «Просвіта» і що сталося з товариством
Одеська «Просвіта» входила до загальноукраїнського просвітницького руху, який зародився раніше в Галичині.
Перше товариство «Просвіта» заснували у Львові 8 грудня 1868 року. Головою обрали Анатоля Вахнянина. Його завданням стало поширювати освіту серед українців, видавати доступні книги та створювати читальні й бібліотеки.
У Галичині, під владою Австро-Угорщини, «Просвіта» розгорнула широку мережу осередків. Вона відкривала читальні в селах і філії в містах. До 1939 року кількість її членів перевищила 300 тисяч.
На територіях Російської імперії умови були складніші. Через обмеження українського культурного життя організаційний рух активізувався лише під час революції 1905–1907 років. Після Одеси товариства «Просвіта» виникли в Києві, Катеринославі, Чернігові та інших містах. Проте влада поступово посилила тиск на українські організації.
У західноукраїнських землях «Просвіта» працювала й після розпadu імперій, але в 1939 році радянська влада ліквідувала її структури в Галичині. В незалежній Україні товариство відновило свою діяльність і продовжило просвітницьку роботу.
Історія одеської «Просвіти» — важлива частина загальноукраїнської історії. Вона доводить, що українська культура в Одесі мала організований характер. Тут діяли інтелектуали, видавці, митці, бібліотеки та театр. У місті існувала власна культурна програма.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
