Ключові моменти:
- У лікарні закрили пологове, педіатричне та гінекологічне відділення через вимоги НСЗУ, а також через низький потік пацієнтів і дефіцит кадрів;
- Медичний заклад стикається з серйозним браком фахівців: не вистачає педіатрів, анестезіологів, отоларингологів, реабілітологів;
- Паліативне відділення працює в умовах перевантаження: у палатах на двох нині лежать по четверо пацієнтів;
- Під час тривалих відключень електропостачання лікарня працювала завдяки генераторам та запасам пального, проте ресурси вже значно вичерпано.
Щоб підготувати матеріал, журналістка Юлія Валієва, сама жителька Бессарабської громади, відвідала місцеву лікарню і поспілкувалася з медперсоналом, пацієнтами та місцевими мешканцями.
Основним інформатором став виконуючий обов’язки генерального директора КНП «Бессарабська багатопрофільна лікарня» Юрій Савицький. Він розповів про структуру закладу, кадрову ситуацію та причини закриття деяких відділень.
Також вдалося отримати коментарі від завідувача паліативного відділення Сергія Білоіваненка, який пояснив порядок госпіталізації та наголосив на проблемі переповненості відділення в умовах старіння населення та від’їзду молоді.
У матеріалі враховано офіційні вимоги системи охорони здоров’я — зокрема норми Національної служби здоров’я України (НСЗУ) та Міністерства охорони здоров’я щодо мінімальної кількості пологів і кадрового забезпечення для функціонування відділень.
Також наведено різні точки зору пацієнтів із навколишніх населених пунктів: враження підтверджують і проблеми із доступністю медичної допомоги, і довіру до якості окремих послуг.
Коли показники в підрахунках важать більше за доступність допомоги: чому закрили пологове відділення?
Ми поставили питання Юрію Савицькому, виконуючому обов’язки генерального директора лікарні.
— Юрію Владиславовичу, які відділення працюють у вашій лікарні?
— У нас функціонують вісім підрозділів: поліклінічне, неврологічне, діагностичне відділення невідкладної допомоги, інфекційне, терапевтичне, паліативне, хірургічне та реанімаційне. У команді — 35 лікарів, 79 медичних сестер та 49 молодших медичних сестер-санітарок.
— За останні роки закривали пологовий будинок, гінекологію та навіть дитяче відділення. Чому це сталося і куди звертатися тепер, якщо пологи починаються дорогою до Арциза?
— Багато факторів від нас не залежить. Існують вимоги НСЗУ та Міністерства охорони здоров’я, які ми не завжди можемо виконати. Наприклад, для пологового — нині по двох громадах ми маємо в середньому по два пологи на місяць. Чи є сенс утримувати повноцінне відділення для такого обсягу? Для його роботи треба мати повний штат: мінімум три лікарі, дев’ять медсестер і дев’ять санітарок. Навіть у сусідньому Арцизі зараз немає необхідної річної кількості пологів.
Пологи у дорозі трапляються, але нечасто. До того ж у нас у діагностичному відділенні є палата невідкладної допомоги, де при необхідності медики можуть прийняти пологи — ми вже мали такі випадки.
— А що з дитячим відділенням?
— Тут дві ключові проблеми: низька кількість дітей і брак педіатрів. Раніше відділення очолював досвідчений спеціаліст Григорій Мітков; після його виходу на пенсію жоден лікар не прийшов на заміну. Ми не лишили дітей без допомоги: відокремили крило в інфекційному відділенні, бо більшість дитячих хвороб — інфекційні. Щодо педіатра — зараз молода лікарка проходить інтернатуру, тож з першого вересня у нас має з’явитися фахівець.
Щоб не бути спеціалістом «одного пальця» — приїжджайте в громаду
— Чи є у вас спеціалісти всіх профілів?
— На жаль, це хронічна проблема. Зараз нам бракує педіатра, анестезіолога, ерготерапевта (реабілітолог), фізіотерапевта, травматолога, отоларинголога. Ми регулярно їздимо на ярмарки вакансій до Одеського медуніверситету, але молоді фахівці до нас не їдуть.
— Які умови пропонуєте, щоб залучити лікарів?
— Громада надає по 200 000 грн підйомних, оплачує оренду житла та комунальні послуги. У селі Соборне (за шість кілометрів від Бессарабського) завершується реконструкція багатоквартирного будинку для переселенців — там буде п’ять квартир, повністю обладнаних для медпрацівників. Якщо лікар бажає придбати власне житло, громада може надати кошти в еквіваленті близько 10 000 доларів.
Чесно кажучи, я не розумію, чому молоді не приїжджають. Саме у сільській медицини є унікальні можливості для набуття великого практичного досвіду — тут можна стати справжнім універсальним фахівцем, а не «лікарем одного пальця». Ми з дружиною приїхали в район після інституту 33 роки тому — нам дали навіть маленьку кімнату в гуртожитку, і ми були раді цій можливості. Зараз таких шансів багато, але охочих обмаль.
Чого навчила сувора воєнна зима?
— Лікарня доволі добре обладнана для невеликого селища. Хто допоміг з технікою та ремонтом?
— Багато обладнання та ремонтних робіт виконано завдяки підтримці громади. Перед початком війни ми відкрили діагностичне відділення невідкладної допомоги: працює рентген-кабінет, УЗД, кабінет телемедицини, лабораторія, де виконують понад п’ятдесят видів досліджень.
Також за кошти громади придбали томограф, мамограф, центрифугу для банку крові, встановили автоматичну пожежну сигналізацію. У планах — відкриття реабілітаційного відділення на базі лікарні.
— Як заклад пережив блекаути?
— Маємо потужний дизельний генератор, який забезпечує електрикою всі корпуси. За зиму витратили сім тонн дизелю; під час триденного блекауту йшло півтонни пального на добу. Громада допомагала поповнювати запаси. Ця зима навчила нас готуватися: уже є проєкт під газовий генератор і підготовлений майданчик для його встановлення. Лікарня газифікована, тому опалення збереглося; водночас будуємо ще одну котельню на пелетах — війна показала, що потрібно мати кілька резервних варіантів енергії.
Смачно і безкоштовно: як годують пацієнтів
— Одужання залежить і від харчування. Як організовано харчоблок?
— Харчування смачне і збалансоване. Завжди є свіжі овочі, м’ясо, риба, соки для дітей. Ми дуже вдячні місцевим фермерам, які регулярно допомагають продуктами — завдяки їм раціон у нас різноманітний. І все це пацієнти отримують безкоштовно.
Харчоблок обладнано сучасно, працює злагоджена команда: Наталя Джигова, Юлія Ткаченко та Євдокія Чапир.
У пошуках вільного ліжка: як потрапити в паліативне відділення
«У нас хороша лікарня, але виникла проблема: моя літня мама зламала шийку стегна, їй наклали фіксуючий ортез, вона не може рухатися і потребує постійного догляду. У паліативному відділенні місць немає. Що робити?» — ділиться мешканка села Красне Людмила.
Ми звернулися до Сергія Білоіваненка за роз’ясненням.
— Така ситуація трапляється часто, особливо зараз, коли багато молоді виїхало, а старші залишилися самі. Потрібно чітко розуміти: паліативне відділення — це не соціальна опіка. Ми надаємо комплексну медичну підтримку людям з невиліковними, тяжкими хворобами на пізніх стадіях, головна мета — полегшення болю і покращення якості життя на останньому етапі. До нас потрапляють люди з індексом Бартел від 0 до 20 балів — тобто з повною залежністю від сторонньої допомоги. Якщо пацієнт сам їсть, одягається та контролює гігієну — це не паліативний пацієнт. Інколи, коли є вільні місця, ми приймаємо напівлежачих пацієнтів на тимчасову медичну підтримку, але це не вирішення системної потреби.
Нам потрібні державні програми для таких людей: хоспіси, геронтологічні установи, соціальні послуги та адекватні пенсії, щоб люди могли дозволити собі догляд.
Індекс Бартел (шкала Бартел) — це інструмент для визначення рівня незалежності пацієнта в повсякденних діях. Він оцінює 10 критеріїв самообслуговування й мобільності за останні 24–48 годин; 100 балів означає повну незалежність, 0 — повну залежність.
Враження пацієнтів: чому люди їдуть з Одеси лікуватися в Бессарабське
Лідія Узун, с. Петрівськ:
— Мене тут усе влаштовує, крім одного — немає деяких спеціалістів. Мені потрібен ЛОР, але його немає: колись була хороша лікарка, але виїхала. Тепер доводиться їхати в Арциз за сорок кілометрів, а транспорт нині дорогий.
Сергій Павлюк, с. Соборне:
— Моя мама лікувалася у хірургічному відділенні, її прооперували. Вона дуже вдячна хірургам — кажуть, усе зроблено добре. І їй подобається, як тут годують: хоч дієтично, але смачно.
Марина Муржи, м. Одеса:
— Родом я з Красного, але живу в Одесі. Коли приїжджаю до батьків, обов’язково відвідую столичне стоматологічне відділення у Бессарабському — пломби тут вдвічі дешевші, ніж в Одесі, і якість хороша.
Раніше ми також розповідали про черги на ліжка та процес відновлення закритої лікарні в Буджаку.
Читайте також:
- По двісті тисяч плюс житло: як громади Одещини вирішують дефіцит лікарів
- Лікарня прямо в автобусі — нова реальність для сіл Одещини
- Мобільна аптека: в глибинку Одещини тепер привозять ліки
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
