Ключові моменти:
- Археологи підтвердили існування османської вежі Хаджибейської фортеці.
- Фундамент вежі виявили безпосередньо під Приморським бульваром.
- Розкопки відкрили культурний шар давньогрецького поселення V століття до н.е.
- Історик Ігор Сапожников вважає вік Одеси 2500 років.
Археологи виявили під Приморським бульваром фундаментну частину османської вежі. Розкоп очолював Андрій Красножон, і команда зафіксувала елементи конструкції, що вказують на належність споруди до Хаджибейської фортеці.
Дослідження попереднього сезону вже пов’язали цю територію з античним поселенням. Знайдені шари й артефакти підтверджують багатошарову історію ділянки.
Фортеця на античних руїнах
Питання віку Одеси перестало бути локальною темою. Тему обговорюють як частину національної історії. Нові розкопки на Приморському бульварі дали додаткові факти, що підсилюють ці дискусії.
Про те, що Одеса не виникла на «голому полі», вчені говорять уже майже двісті років. На цих землях розташовувались антична Гавань Істріан, середньовічна Джинестра та османський Хаджибей. Археологія та теоретичні дослідження підтверджують це послідовно.
Сезон 2026 року для експедиції під керівництвом доктора Андрія Красножона став логічним продовженням робіт минулого року. Тоді рештки будівлі зафіксували поруч із пам’ятником Дюку, але остаточну приналежність до Хаджибея ще треба було підтвердити.
У 2025 році команда виявила частину стіни артилерійської батареї, прибудованої до замку з боку моря, і її кутовий стик із південно-східною стіною. Виявилось, що перетин стін був розібраний під час воєнних дій: російські солдати повністю розібрали місце перетину після підривів мін.
Дослідники з’ясували, що цоколь батареї врізаний у античний шар V століття до н.е. Саме тоді вперше зафіксували нашарування давньогрецького поселення Гавань Істріан на північній межі. Османську фортецю будували, використавши матеріали з античних руїн.
У тому ж шарі виявили фрагмент візантійської чаші XIV століття і генуезьку кераміку. Письмові джерела й старі морські карти показують тут генуезьку факторію Джинестра з 1296 року. Знахідки на розкопі підтверджують її існування.
Османська вежа під Приморським бульваром
У 2026 році експедиція продовжила розкопки й відкрила фундаментну частину вежі. Фундамент простежується на достатню довжину, ширина зафіксована — 2,5 метра. Конструкцію підсилювали дерев’яні балки, скріплені кованими штирями, що характерно для середньовічних оборонних споруд.
Кругла споруда відповідає одному з планів замку Хаджибей: вежа має приблизно 8 метрів у діаметрі. У завалах біля підніжжя знайшли османську плінфу, татарську черепицю і срібну монету султана Абдул-Хаміда I 1785 року. Це дало підстави офіційно ідентифікувати знахідку як османську вежу.
Не замок — а місто
— Я не вважаю, що російська або радянська історіографія навмисно намагалася змити сліди Хаджибея, — каже доктор історичних наук Тарас Гончарук. — Просто в центрі великого міста важко щось знайти. Приморський бульвар був відносно незабудованим, і я навіть думав, що там нічого немає.
Гончарук наголошує, що археологи зафіксували десяток труб, прокладених тут на межі XIX—XX століть. Їх закладали без належної уваги до археологічного контексту. Таким чином руйнування відбувалося не внаслідок цілеспрямованого знищення, а через байдужість і недбалість.
На думку Гончарука, питання віку Одеси має політичний вимір.
— Для агресора історія часто слугує інструментом. Російська імперія обґрунтовувала свої завоювання через уявну історичну приналежність територій. Це класичний приклад реваншизму, — пояснює історик. — Водночас саме через політичні суперечки виникли численні дослідження.
Російська і радянська історіографії не заперечували факт наявності Хаджибея. Інакше постає питання — що ж захопили російські війська разом з українськими козаками в 1789 році. Проте довгий час існував міф, що це була невелика фортеця, розташована нібито на місці Воронцовського палацу.
— У 1994 році Олександр Болдирєв видав книгу «Одеса-600», — додає Гончарук. — Він оперував переважно джерелами XIX і частково XX століть. У їхніх матеріалах є багато планів фортеці Хаджибей і її розташування. Російські донесення того часу називали Хаджибей «містом». Таким чином вже тоді було відомо, що це багатолітній населений пункт.
Не село — а цитадель і порт
Офіційні історики колись робили акцент на занедбаності поселення. Вони посилалися на спогади шведських військових, які нібито бачили «жалюгідне татарське селище» в тих краях.
Сьогодні дослідження показують інше. Втікачі з Полтавської кампанії, ймовірно, не проходили через Хаджибей. Архівні плани османського періоду вказують, що «селище» стояло ближче до місця сучасного Шахського палацу. Але класифікація XVIII століття не відносила капітальні кам’яні споруди й фортифікаційні укріплення до категорії «селищ». Там були капітальні будівлі та гарнізон.
Про Хаджибей згадують ще з 1415 року в хроніках Яна Длугоша. Тоді король Владислав II Ягайло відправив допомогу захисникам Константинополя через порт, відомий у тюркській традиції як Хаджибей.
— Це не історія, схожа на заснування Москви, — підкреслює Гончарук. — Там був мисливський заїзд. А на узбережжі Одеси ще в середньовіччі вже існували порт і вежа. Розкопки це підтверджують.
Розкопи на Приморському бульварі історик називає важливими й переконливими.
— Дехто сумнівається в документах. Але люди приходили до розкопів, дивилися й казали: «О, старе місто!» — пригадує Гончарук. — Ці знахідки наочно показують, що до приходу російської влади тут існувало давнє місто. Приморський бульвар був центром Одеси протягом багатьох століть.
Одесі — 25 століть?
Думку про вік Одеси аргументовано висловлює доктор Ігор Сапожников.
— Тривалий час фігурувала дата 1794 року як початок Одеси. Це пов’язували з обрядом закладення міста. Таку версію популяризував Аполлон Скальковський, — пояснює Сапожников. — Проте його твердження не мають надійного документального підґрунтя.
Історики XIX століття вже говорили про шестисотріччя Одеси, спираючись на архівні джерела. Але археологічні дані дають інший кут зору й точніше датують ранні шари поселення.
— Давньогрецькі поселення з ознаками міської структури зафіксовані на Жеваховій горі, Приморському бульварі та в Лузанівці, — зазначає Сапожников. — Там знайшли залишки будівель і вулиць. Поселення на Приморському бульварі виглядає наймасштабнішим. Воно мало великий некрополь біля оперного театру. Під час будівництва в XIX столітті час від часу траплялися могили, амфори й чорнолакова кераміка.
Зараз фрагменти античних споруд на Приморському бульварі частково видно під скляним ковпаком на алеї.
— Поселення на Приморському бульварі датують серединою V століття до н.е. За практикою ЮНЕСКО, цього достатньо, щоб враховувати вік міста, — каже Сапожников. — Якщо Аккерману 2500 років, а Кілії — 2700, то й Одесі можна присвоїти вік у 2500 років. Це датування не має викликати сумнівів.
Одеса постає як багатошаровий культурно-історичний простір. З кожною епохою її обличчя ускладнювалося — від античної колонізації до генуезької факторії й османської цитаделі. Чим глибше сягають корені міста, тим цікавіше стає його історія для світу.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
