Ознака 1. Страх та сором відчуття потягу до людей своєї статі
Внутрішня гомофобія – це насамперед про неприйняття гомосексуальності в собі. Якщо людина вважає, що потяг до своєї статі є неприродним, аморальним чи гріховним, то, відчуваючи його поза власною волею, вона може непокоїтися, соромитися й боятися самої себе.
Соромлячись своєї орієнтації, людина спрямовує навʼязані соціумом ненависть і фрустрацію на себе. Це може призводити до деструктивних відчуттів, погіршення психічного здоровʼя та хронічного стресу.
Ознака 2. “Я боюся, що інші можуть убачати в мені квір-людину”
Люди з внутрішньою гомофобією можуть відчувати на собі вплив інших соціальних упереджень, зокрема гендерних. Крізь призму консервативних поглядів деякі фрагменти поведінки, стилю життя, уподобань і занять можуть вважатися “гейськими”, “лесбійськими”, “нежіночними” тощо.
Тож зі страху засудження й у спробах “виправитися” дехто може прискіпливо уникати всього, що стереотипно повʼязане з ЛГБТ+, навіть якщо для цього доведеться обмежувати себе.
Ознака 3. Страх несправжності
Зависокі вимоги до себе, невпевненість і невизначеність із власною ідентичністю теж можуть бути ознаками внутрішньої гомофобії. Дехто може вважати, що не може бути “справжнім” геєм чи лесбійкою, адже образи гомосексуальних людей в їхній уяві досить стереотипні – на кшталт маскулінних лесбійок і фемінних геїв.
Інші можуть занадто прискіпливо аналізувати власний досвід і шукати найдрібніші причини, чому вони “не підходять” гомосексуальній частині.
Наприклад, хтось згадає, як у дитинстві вона мріяла про принца, як у підлітковому віці їй подобався актор, як колись зустрічалася з однокласником.
Ознаки внутрішньої гомофобії (фото: Freepik)
Ознака 4. Свої уподобання й партнерів треба приховувати
Люди з внутрішньою гомофобією часом впевнені, що їхня орієнтація – це щось на кшталт “темного боку”, який варто всіляко, якщо не придушувати, то принаймні приховувати від публічності. Свої бажання й уподобання вони прирівнюють до перверсій і непристойностей, про які нібито не варто говорити навіть із близькими людьми.
У такому світогляді одностатеві стосунки розглядаються не як один із варіантів норми, а як щось низьке й варте осуду.
Ознака 5. Відчуття дратівливості від ЛГБТ-активістів
Це можна пояснити стереотипізацією ЛГБТ-людей, яких виставляють дивними, непристойними, іноді навіть агресивними. На квір-людей також впливає системна гомофобія, що всіляко відмежовує гомосексуальність від норми й адекватності. Це відлякує, зокрема, й самих квір-людей, змушуючи їх показово відвертатися від ЛГБТ-спільноти заради власного іміджу.
Ознака 6. “У людей однієї статі не виходять повноцінні стосунки”
Люди з внутрішньою гомофобією, особливо ті, які хочуть довготривалих стосунків, можуть не вірити в перспективність одностатевих взаємин. Вони часто переконані, що лесбійки та геї зустрічаються ненадовго чи взагалі ведуть нестабільний стиль життя, постійно змінюючи партнерів.
Такі упередження проростають із системної гомофобії в культурі, вихованні й соціумі. Усе це призвело до того, що навіть ті, хто хотів би зустрічатися з людьми своєї статі, часом побоюються нещасливих і “несправжніх” стосунків, а також не хочуть мати стереотипно “гомосексуальний” стиль життя.
