За останніми історичними даними, 19 травня 2024 року Одесі виповниться 609 років. Перша відома назва міста Кочубеїв (Кочубіїв). Після захоплення його турками воно стало Хаджибеєм. І тільки потім Одесою.
Як розповів на своїй відкритій лекції професор Тарас Гончарук, у травні 1415 року у польського хроніста Яна Длугоша вперше згадується місто і порт Кочубеїв (Кочубіїв), який потім згадувався як Хаджибей.
7 лютого 1795 року – це дата, коли вперше виникає назва Одеса. Цього дня в російській імперії було видано указ про заснування Вознесенської губернії, до якої, серед інших міст, було включено “Одесу, татарами Гаджибей іменовану”. До цього моменту в історичних та офіційних документах згадок міста з такою назвою не зустрічається. Виходить, що Катерина II, яка правила тоді російською імперією і якій приписують заснування міста, насправді його просто перейменувала. Із Хаджибея до Одеси.
Зазначимо, що історикам цей факт добре відомий, але довгий час всіляко замовчувалося для російської версії походження нашого міста і в цілому історії заселення північно-західного Причорномор’я.
Відчайдушні суперечки на цю тему йшли кілька років тому, про що ще 2019 року писало «Одеське життя». Здавалося, точної відповіді не знайшли, суперечки стихли, а тему закрили. А як ви гадаєте? (Републікація статті від 2 вересня 2021 року).
Тема про вік Одеси, з одного боку, вже набила оскомину, а з іншого — так і залишається непізнаною. Так розпочав свою лекцію про те, скільки ж років нашому місту біля моря — 609 із чимось, або 230 — доктор історичних наук Андрій Красножон.
Чітких критеріїв немає
— Відколи концепція «Одесі — 609» була оформлена в книзі історика Олександра Болдирєва, гарячі міркування на тему віку міста не замовкають. Зазвичай люди хочуть прямої відповіді на це питання, але його неможливо. І якщо бути гранично коротким, то тут якраз відповісти: «Не знаю». Немає чітких критеріїв, які дали б точну відповідь на це питання. Загалом із днями народженнями міст у нашій історії — велика проблема. І це, до речі, показник «закомплексованості» міста, втім, це проблема не лише нашої, а й усієї західної цивілізації, — пояснює Андрій Красножон.
Історик підкреслює, що ось це «не знаю» — не спроба уникати питання. По суті, відповідь на сьогодні така: 609 років тому не було топоніму «Одеса», але й 230 років тому її теж не було.
Що ж було?
«Не наважуючись, однак, доводити…»
У рапорті (звіті) Де Волана кінця 1791 – початку 1792 читаємо його думки про можливі майбутні південні морські ворота імперії (Хаджибея): «Ми недалекі від припущення про користь такого порту, не наважуючись, однак, доводити його необхідність». До речі, вже тоді Хаджібей у рапорті названо «поселенням… Якщо завгодно – містом». І в тому ж рапорті йдеться: «Очаківський лиман — найістотніший пункт у системі оборони кордону. Це ворота Російської Імперії…».
Був і інший звіт, що полетів до столиці імперії — рапорт катеринославського намісника В.Каховського, який також був відправлений імператриці. Якщо спрощено, це був уже звіт, як би тепер сказали, зроблений «з точністю навпаки».
Але справа навіть не в цьому. У документах часів після взяття фортеці Хаджібей, коли місто (і наявні в ньому ділянки та споруди) вже було російським, його назва звучала, як і раніше, — Хаджибей (Гаджибей).
— Видача всіх правовстановлюючих документів на володіння дільницями у вересні 1794 року здійснювалася із застосуванням саме цього топоніму, відомого з 15 століття. Він же згадується і в листуванні того часу, — зазначає Андрій Красножон.
Але ось що цікаво: у мемуарах Де Волана, закінчених у 1811 році («Нарис моєї служби в Росії»), він повідомляє, що у своєму рапорті, який ми цитували, «представив Одесу як передовий порт регіону» (тобто, знову -таки, “з точністю навпаки”). ..
Роки йшли, і нащадки стали болісно трудитися над темою, коли і хто ж заснував нам на радість Одесу? Та й чи взагалі була її підстава?
Про що кажуть історичні документи?
І ось в історичних джерелах став заднім числом з’являтися топонім «Одеса».
— У роботі Аполлона Скальковського «Перше тридцятиліття історії міста Одеси» (1837 р.) є цікава плутанина. Заснування міста в нього датовано 1793 роком, потім, сторінками нижче, він пише вже про 1794, потім взагалі дивно: «1793 (1794) рік». Де ж точність? У тексті книги взагалі багато плутанини, а це писав чиновник найвищого рівня, «батько історії Новоросійського краю». Це приклади «перекручування» історіографії. Книгу історики тих часів частково «не помітили», частково розкритикували, — каже Андрій Красножон.
Тепер про 22 серпня 1794 року за старим стилем, тобто, про наш «історичний» 2 вересня за новим стилем. Цієї дати в роботах з історії міста, навіть через сто років, історики не згадували.
Нарис. випущений до століття міста
— В нарисі, випущеному до сторіччя Одеси, читаємо: «27 травня 1794 року імператриця Катерина випустила Указ про найменування Гаджибея містом…». Він що, селом був, чи що? А у примітці до цього внизу сторінки читаємо, що «22 серпня 1794 року, у день коронування імператора Миколи I митрополит Гавриїл, що прибув до Одеси, освятив закладку Собору, Грецької та Катерининської церков…». Дозвольте, яке коронування Миколи I у 1794 році, якщо він народився лише у 1796 році?! – Наводить приклад ще однієї історичної «точності» Андрій Красножон.
При цьому історик підкреслює, що це таке собі класне застереження, тобто «підмазування». Освятили майбутні собори нового міста, мовляв, на честь коронації царя. Імператору, знову ж таки, приємно: його 22 серпня начебто коронували, а у нас місто цього дня начебто заснували.
– Дальше більше. Наприкінці 19 століття одеський історик Олексій Маркевич «витяг» тему литовського Хаджибея (Кочубієв), спираючись на свідчення Яна Длугоша травня 1415 р. — року першої згадки королівського порту Кочубієв (Коцюбеїв), що тоді перебуває у володінні литовського князя .
“Чим більше дат …”
Що сьогодні? “Одесі – 609” – так називається книга історика “Олександра Болдирєва”, що вийшла до “офіційної” дати святкування міста – її 200-річчя, 1994 року. По суті, книга, як розповідає Андрій Красножон, це розвиток концепції Маркевича.
— А це нам дає вже сучасну концепцію давньої суперечки, її новий виток. І — знову-таки — розподіл усіх нас на дві «групи» в темі, скільки ж років місту, — наголошує історик.
Що ж у нас виходить? Що та коли святкувати? І скільки років нам святкувати, щоб було «правильно»? Андрій Красножон із цього приводу каже, що сам особисто він святкує обидві дати: «що більше дат, то краще».
— Висновок можна зробити лише один: усе, як це часто трапляється у нашому житті, було «вигадане заднім числом». Потрібно святкувати? Потрібно! Отже, потрібна «номенклатурна» дата, тобто символ, про який необхідно домовитися. По суті, ми не маємо абсолютно переконливих підстав, тобто критеріїв для встановлення «точної» дати заснування міста: ні його 609-річчя, ні його набагато молодшого віку. У першому випадку йдеться про першу згадку міста, у другому — створено чималий казус, коли, наприклад, Одеса названо у праці Скальковського вже саме так, а по суті такого топоніму на той момент не існувало, — робить висновок історик.
Читайте також про нездійснені одеські проекти: Тріумфальну арку, Мавзолей та Ейфелефу вежу
