Ту-22М3 і ракети Х-22
Ту-22МЗ (за кодифікацією НАТО – Backfire) – це радянський і російський дальній стратегічний бомбардувальник-ракетоносій зі змінною геометрією крила.
Призначений для ураження морських і наземних цілей крилатими ракетами, авіаційними бомбами. Може нести ядерну зброю.
Основні модифікації, в яких будувався літак, дві:
- Ту-22М2, який вироблявся з 1972 по 1984 рік і був знятий з озброєння в середині 1990-х років,
- у модифікації Ту-22М3 почав вироблятися з 1978 по 1993 рік, експлуатується й до тепер.
Це розробка ОКБ О.М. Туполєва, вироблявся на Казанському авіаційному заводі імені Горбунова. Перший політ Ту-22М3 здійснив 20 червня 1977 року, а з 1978-го запущений у серійне виробництво, яке припинилося у 1993-му. За цей період було збудовано 268 таких літаків.
Загалом Ту-22М3 створювався для ядерної війни. Цей надзвуковий бомбардувальник мав випускати відразу три надзвукові ракети Х-22, наприклад, по американському авіаносцю з відстані менш як 600 км.
Фото: дальній стратегічний бомбардувальник-ракетоносець Ту-22МЗ (росЗМІ)
Також він цей літак нести бомби, що вільно падають, один залп яких здатен накрити площу, що дорівнює 35 футбольним полям. Крім того, Ту-22М3 може з 10-кілометрової висоти вцілити одиночною бомбою в малу споруду.
Інші характеристики:
- довжина – 42 м
- висота – 11 м
- розмах крила – від 23,3 до 34,3 м (залежно від кута стріловидності)
- злітна маса – 112 т
- максимальна швидкість – 2300 км/год
- практична стеля – 13 300 м
- дальність польоту – 6800 км
- екіпаж – 4 особи
Ракети Х-22
Ракета Х-22 призначена для ураження авіаносців і авіаносних ударних груп за допомогою ядерної (спеціальної) або фугасно-кумулятивної (конвенційної) бойової частини.
Переважно пропонувалася в ядерному виконанні й мала велику похибку. Однак за умови наведення на велику ціль кругове відхилення у 200-300 метрів не має великого значення і гарантує 100% ураження. Для ударів по Україні окупанти застосовують ракети з фугасно-кумулятивною (неядерною) боєголовкою.
Далекобійність цих ракет дозволяє Ту-22М3 завдавати ударів, не заходячи в радіус дії протиповітряної оборони України, що є суттєвою проблемою, але випадки ураження бортів все ж були.
Радіолокаційна система наведення цих ракет настільки примітивна, що може захопити на фоні землі лише об’єкт типу “окремі промислові споруди”. Тобто навіть у СРСР розуміли, що реальна ефективність Х-22 для удару по містах, з військової точки зору, близько нульова.
Цю ракету дуже важко перехопити. Спочатку вона підіймається на висоту 22,5 км, розганяючись до 4 Маха (понад 4 000 км/год), а на термінальній ділянці атакує під кутом на швидкості 2 Махи (понад 2 000 км/год). Дальність пуску Х-22 складає близько 500 км, на практиці ця дальність ще менша через необхідність захопити радаром ціль. Тому найефективнішим засобом протидії ракетам Х-22 є збиття самих носіїв винищувальною авіацією.
Як наголошували раніше у Генштабі ЗСУ, попри те, що політ літаків Ту-22М3 у бік державного кордону України вдається виявити заздалегідь, час польоту ракети до об’єкта ураження складає лічені хвилини. Тому час на перехід в укриття після пуску ракети залишається обмаль.
Зауважимо, що під час повномасштабної російсько-української війни Х-22 стала знаряддям численних воєнних злочинів, скоєних окупантами, зокрема: ракетний удар по торговельному центру Riviera в селі Фонтанка неподалік Одеси, по ТЦ “Амстор” в Кременчуці, по житловому будинку в Сергіївці та у м. Дніпро та інші.
Ту-95 та ракети Х-101, Х-555, Х-55
Ту-95 (за кодифікацією НАТО – Bear) – стратегічний бомбардувальник-ракетоносець, розроблений та прийнятий на озброєння в СРСР у 1950-х роках (серійне виробництво Ту-95 у базовій версії стартувало ще в 1954 році, а служба почалась ще в 1956 році. Але між “базовим” Ту-95 і Ту-95МС лежить 30 років виробництва та різного роду вдосконалень, близько 10 серійних модифікацій).
Головним завданням Ту-95 було ураження стратегічних об’єктів глибоко в тилу ворога. Пізніше Росія випустила новіші версії цього літака – Ту-95МС та Ту-95МСМ, а також Ту-160.
З відкритих джерел відомо, що до 2021 року Росія мала близько 60 літаків Ту-95МС. Видання Defense Express зазначає, що реальна кількість цих стратегічних бомбардувальників РФ значно менша.
Фото: російські стратегічні бомбардувальники-ракетоносці Ту-95МС (Getty Images)
Інші характеристики:
- екіпаж: 7 осіб
- довжина: 49 м
- площа крила: 290 кв. м
- максимальна швидкість: 830 км/год
- практична дальність: 10 500 км
- максимальне бойове навантаження: 20 800 кг
Ракети Х-101, Х-555, Х-55
Наразі російська армія має на своєму озброєнні Ту-95МС та Ту-95МСМ. Якщо перший може нести до 6 ракет Х-555 на внутрішніх вузлах підвіски, а також пускати ракети Х-55, то новіший Ту-95МСМ може вже нести й більш сучасну крилату ракету, таку як Х-101.
Головна особливість цього літака та ракет, які він запускає, полягає у тому, що вони можуть летіти тисячі кілометрів. До прикладу, дальність польоту Х-555 і Х-55 – до 2500 км, а Х-101 – до 5000 км. Остання розвиває швидкість до 720 км/год.
Традиційно перед атакою цими ракетами моніторингові групи й офіційні інформаційні ресурси Повітряні сили ЗСУ сповіщають, що з аеродрому “Оленья” в Мурманській області РФ зафіксовано зліт енної кількості стратегічних бомбардувальників Ту-95МС. Це означає, що в українців є вдосталь часу перейти в укриття, поки ці літаки досягнуть рубежів пуску й відповідно здійснять ці пуски і коли сама ракета (не) долетить до цілі.
За оцінками експертів, йдеться про приблизно 1-1,5 год. Тобто коли говорять “пуск Х-101” – то через годину – півтори вони будуть у повітряному просторі України. Тож є час, щоб зреагувати.
Зауважимо, що крилаті ракети повітряного базування Х-101/Х-555/Х-55 може збивати Україна наявними засобами ППО. Єдине, що не слід відкидати шкоди, якої можуть завдати уламки.
МіГ-31К і “Кинджали”
МіГ-31 (за кодифікацією НАТО – Foxhound) – це радянський двомісний надзвуковий всепогодний винищувач-перехоплювач дальньої дії. Є модернізованим варіантом радянського одномісного винищувача 1970-х років МіГ-25.
Перспективний літак створювався, перш за все, для прикриття території СРСР від удару крилатими ракетами з боку Арктики, де не існувало суцільного радіолокаційного поля.
Сьогодні цей літак призначений для перехоплення та знищення повітряних цілей на малих, середніх і великих висотах. Він може працювати в будь-який час доби та за будь-яких погодних умов.
Винищувач має чималу кількість модифікацій. Але варто зосередитися саме на МіГ-31К, який після повномасштабного вторгнення Росія часто використовує як інструмент терору задля залякування населення України та провокування продовжних тривог.
Фото: винищувач МіГ-31К і ракета “Кинджал” (wikipedia.org)
Зауважимо, якщо на перших етапах тривоги взагалі були по 20 хвилин, бо тоді у ВКС РФ відпрацьовували лише зліт та посадку МіГ-31К. Потім російські льотчики почали навчальні польоти протягом 1,5 годин. Але восени минулого року росіяни часто почали вдаватися до дозаправлення літака в повітрі, що збільшувало час перебування у небі цієї машини. Через що президент Володимир Зеленський доручав знайти рішення, щоб кількагодинні польоти МіГів не паралізували всю Україну.
І хоч точні характеристики саме МіГ-31К залишаються нерозголошеними, але цілком можливо взяти за основу параметри звичайного МіГ-31. Й в офіційних характеристиках від Міноборони РФ зазначено, що максимальна тривалість польоту МІГ-31 з підвісними баками складає 3,6 години, з дозаправленням у повітрі – 7 годин.
Інші характеристики
- Маса порожнього: 21 820 кг
- Максимальна злітна маса: 46 750 кг
- Максимальна швидкість: 2,7 М
- Максимальна швидкість на висоті: 3000 (1500-2000 з ракетою) км/год
- Практична стеля: 20 (12-15 з ракетою) км
- Маса бойового навантаження: 3,8 тонн
Ракети “Кинджал”
Ці винищувачі є носіями Х-47М “Кинджал” і Р-37.
Х-47М “Кинджал” – це російський гіперзвуковий авіаційний ракетний комплекс, за зовнішнім виглядом схожий до балістичного ОТРК Іскандер.
Варто зазначити, що для пуску “Кинджалів” призначена саме окрема модернізація МіГ-31К. Максимальна дальність ураження комплексу з МіГ-31К – 2 тисячі км. Крім того, винищувач може нести лише одну ракету “Кинджал”.
Що стосується Р-37, то це радянська ракета класу повітря-повітря великої дальності понад 300 км.
Звернімо увагу, що ракета, “Кинджал”, яку російська пропаганда називає “гіперзвуковою й не невразливою для ППО/ПРО”, зовсім не є такою. Адже з нею легко можуть впоратися комплекси Patriot та SAMPT-T. Це було доведено в ніч на 4 травня 2023 року. Тоді українським військовим вперше вдалося збити аеробалістичний “Кинджал”.
Але не слід забувати, що ця ракета несе боєголовку 500 кг і залишається дуже руйнівною зброєю.
І поганою новиною є також те, що між оголошенням про пуски цих ракет та повідомленнями про вибухи в різних регіонах минали лічені хвилини.
Автори телеграм-каналу UA War Infographics підрахували, скільки ракета “Кинджал” летить до різних міст України. Наприклад, якщо пуск відбувається з повітряного простору Липецької області РФ, то до Києва вона долетить за 3,2 хвилини, до Чернігова та Дніпра – 2,7 хвилини.
Трохи більш як 4 хвилин “Кинджал” летітиме до Вінниці – 4,1 хвилини. Старокостянтинова Хмельницької області вона дістанеться через 4,4 хвилини з моменту пуску, до Одеси – через 4,5 хвилини.
До Львова в разі пуску з Липецької області РФ ця ракета буде летіти 5,4 хвилини. Найбільше часу, аби дійти до укриттів, матимуть мешканці Ужгорода – 6,3 хвилини.
***
Попри те, що українській ППО доволі вдало дається боротися з російськими атаками, попри їх масив останнім часом, кращим же вирішенням проблеми з російським терором є знищення самих носіїв смертоносних ракет, а саме літаків ВПС РФ. Українським Силам оборони вдається збивати ворожі “пташки”, а інколи й завдавати удару по аеродромах ворога, які розташовані як на окупованій території, так і у РФ. Детально про це РБК-Україна писало у своєму матеріалі “Майданчик для атак. Як РФ використовує аеродроми для війни та чи може по них бити Україна”.
Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.
