Розгляд справи у Червонограді
Влітку 2023 року місцевий мешканець отримав повістку та пройшов військово-лікарську комісію, яка визнала його придатним до військової служби. Одразу він отримав “бойову” повістку для відправлення у військову частину. Однак військовозобов’язаний не з’явився і таким чином він ухилився від призову.
Під час розгляду судової справи обвинувачений свою вину визнав частково і навів декілька аргументів. По-перше, він сказав, що дії ТЦК були неправомірними, а лікарська комісія не звернула увагу на його скарги на здоров’я.
Також чоловік заявив, що він є віруючою людиною й не бажає тримати зброю в руках, бо це забороняє його церква та релігія. Він наполягав, що має право на проходження альтернативної служби. При цьому відповідної заяви він не подавав.
На суді служитель релігійної організації релігійної громади “Агапа” Церкви християн віри євангельської підтвердив, що підсудний є членом церкви та активно допомагає їй. Нещодавно навіть прийняв хрещення. Однак релігія, яка сповідується, прямо не забороняє нести військову службу. І в самій релігійній громаді “Агапа” не підтвердили, що обвинувачений є членом церкви.
Суд визнав чоловіка винним за статтею 336 КК України (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації) та призначив йому 3 роки ув’язнення.
А що говорять закони?
Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно, релігійні культи та ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою (ст. 35 Конституції України).
Відповідно до Закону України “Про альтернативну (невійськову) службу” альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби й має на меті виконання обов`язку перед суспільством.
Статтею другою вказаного закону передбачено, що право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.
Але!
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1999 року № 2066 підставою для відмови громадянину в направленні на альтернативну службу або звільненні від призову на військові збори є: несвоєчасне подання заяви про направлення на альтернативну службу або звільнення від призову на військові збори; відсутність підтвердження істинності релігійних переконань; неявка громадянина без поважних причин до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації.
Частиною 3 статті 4 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23.04.1991 № 987-XII передбачено, що ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” № 642022 від 24.02.2022 передбачено, що зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини та громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.
Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” встановлює такі види військової служби: строкова військова служба, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, військова служба за контрактом осіб рядового складу, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, військова служба за контрактом осіб офіцерського складу, військова служба за призовом осіб офіцерського складу, військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Вказаний Закон встановлює, що строкова військова служба та військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період – це два самостійні види військової служби та Законом України “Про альтернативну (невійськову) службу” альтернативна служба запроваджується замість проходження саме строкової військової служби.
Заміна військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період чи в умовах воєнного стану на альтернативну (невійськову) службу – Законом не встановлена.
Отже, отримати звільнення від мобілізації у воєнний час за релігійними переконаннями – неможливо. Замінити військову службу на альтернативну – теж малоймовірно. Подати заяву можна, але вона не гарантує, що заміна буде не військовою.
