Потрапили туди між повітряними тривогами та двома вибухами. Перше, що почула від мами, що прийшла туди з маленькою донькою: «Який літній квітень!». Друге (вже після вибухів): «Не хвилюйтеся. Тривоги немає. Пишуть, що це наші хлопці розвідувальні безпілотники збили»…
Чую — дивуюсь: про природу говорять з таким натхненням, про вибухи — немов про якийсь дощик. Хоча ж сама бачила: люди здригнулись, але ж ніхто нікуди не побіг…
Сквер на воєнному стані. Колись тут були інші леви, а ще сквер жив в очікуванні благоустрою. Дочекався ремонту у 2020 році. Трохи пізніше тут з’явились молоді (нові) леви. Тепер це — місцева гордість.
А квітень і справді літній. І все таке ніжно-квітуче, що, здається, господиня Природа прикладає неабияких зусиль, аби люди частіше раділи.
Хтось — за водою (у сквері — свій бювет), хтось — з дітьми на дитячий майданчик, хтось — просто посидіти на лаві, придивитись, як дерева зеленіють, як розквітає все…
Люди скидають легкі курточки, бо навіть в них вже теж спекотно, а діти щось розглядають на зеленій травці, тихо діляться якимось своїми секретиками…
До речі, єдине, що вдалось мені почути від малечі, так знов таки «інформацію» про юних левів. Виявляється, «вони нас охороняють»…
Фото авторки
