Таке рішення ухвалили 10 квітня на пленарному засіданні 59-ї сесії Ізмаїльської міської ради. Депутати одноголосно ухвалили рішення про демонтаж пам’ятника російському генералу Тучкову, а також про перейменування сімнадцяти вулиць і провулків.
Згідно з пояснювальною запискою, цей пам’ятник підпадає під вимоги пункту 4-в, статті 2-ї вже згаданого вище Закону “Про засудження і заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізацію топонімії”.
Ще в документі йдеться про те, що генерал Тучков був учасником шведської, турецької, польської, перської війн, воював із горцями на Кавказі.
У 1810 році Тучкова призначили командиром усіх фортець у Бессарабії, Браїлі та Галаці. Одночасно він став шеф-командиром Камчатського піхотного полку і начальником усього лівого флангу російської армії. Командував він і загоном флотилії, керуючи при цьому також артилерійською і фортифікаційною частинами.
Як монумент встановлювали в Ізмаїлі
Пам’ятник засновнику міста планували встановити в Ізмаїлі ще наприкінці XIX століття. 2 листопада 1882 року Ізмаїльською комунальною радою було ухвалено таке рішення: “Щоб ще більше нагадувати громадянам про засновника їхнього міста та на знак подяки за думку й труди із заснування поставити йому на Соборній площі між собором і Південним бульваром пам’ятник на п’єдесталі неодмінно з маси червоного граніту, який міститься в скасованій фортеці”.
Щодо цього рішення відомо також, що складання кошторису і моделі пам’ятника було доручено міській управі. Спочатку на цю справу виділили тисячу рублів, а також за ініціативою городян вирішили відкрити підписку на прийом пожертвувань для створення пам’ятника. Чому ж у підсумку така благородна справа не відбулася – історія замовчує.
Відкриття пам’ятника відбулося 1 жовтня 1997 року, коли Ізмаїл відзначав своє 185-річчя.
Автором скульптури Тучкову є ізмаїльський скульптур Михайло Недопака, який виготовив цей арт-об’єкт наприкінці XX століття. Спочатку автор виготовив його з гіпсу, щоправда, у скульптурі були деякі недоліки (не зовсім пропорційні частини тіла). Тоді одеські фахівці виправили ці недоліки і вилили пам’ятник із бронзи.
Напередодні відкриття виникла ще одна проблема: з’ясувалося, що на місці, де монумент планували встановити, колись стояла Дмитрівська церква. Серед представників міської громадськості це викликало жваві розмови. Було вирішено перенести пам’ятник на 30 м далі.
На місці ж зруйнованої Дмитрівської церкви було встановлено хрест, його виготовили на Ізмаїльському суднорем
Нагадаємо, 1 грудня 2022 року, в Ізмаїлі Одеської області демонтували пам’ятник російському полководцю Олександру Суворову.
