Рух скаутів: як це було в Одесі?

Як виник скаутинг?

Засновником скаутингу був британський генерал, письменник і художник лорд Роберт Баден-Пауелл, який захоплювався спортивним орієнтуванням. Сер Баден-Пауелл багато подорожував і постійно писав на тему скаутингу. Загалом він видав 32 книжки, серед них «Підручник для вовченят» (1916), «Мої пригоди на службі розвідника» (1916), «Підручник для скаут-майстрів» (1920), «Що скаути вміють робити» (1921), «Подорож за успіхом» (1922).

1908 року вийшла друком його книжка «Розвідка для хлопчиків» (англійською «Scouting for boys»), написана у формі захопливих бесід біля вогнища й оформлена власними ілюстраціями генерала. Вона-то і стала першим підручником для скаутів.

Протягом трьох років книжку було перекладено 35 мовами, поклавши тим самим початок найбільшому світовому молодіжному руху. Скаутські гуртки почали масово з’являтися — спочатку в Англії, а потім і в інших країнах. Усього за кілька років ця комплексна система виховання поширилася по всьому цивілізованому світу.

Наприклад, у Польщі скаут став називатися «гарцер», що означає лицар, у Франції «еклерер» — розвідник і піонер, у Німеччині це «пфад-фіндер» — розвідник, слідопит, в Угорщині — «черкес».

Як розпізнати скаута

Форма скаута — точна копія похідного костюма, який Баден-Пауелл носив під час військової служби в англійських колоніях: крислатий капелюх кольору хакі, кольорова косинка на шию, сорочка зеленого або сірого кольору з погонами на плечах, короткі (вище за коліно) штани, панчохи і черевики чорного або коричневого кольору. Скаутські емблеми різних організацій можуть суттєво відрізнятися. Але всі вони мають обов’язковий знак — лілію (трилисник).

До атрибутів скаута належить посох завдовжки у зріст людини. За його допомогою долали перешкоди, робили фізичні вправи; за потреби він ставав опорою для намету. Група ділилася на патрулі (6-8 осіб), які носили назви тварин або птахів (бобер, сокіл). Патруль мав свій прапор із зображенням обраної тварини. Для вирішення питань про нагороди та покарання збирався «суд честі».

Хто такі українські пластуни

Пласт (національна скаутська організація України) — український рух скаутського типу (окрема організація), що виник слідом за англійським, німецьким та іншими національними молодіжними рухами 1911 року. 12 квітня 1912 року відбулося перше складання пластової присяги у Львові. Цей день вважається днем народження «Пласту». Засновниками організації були Олександр Тисовський, Петро Франко та Іван Чмола.

В Україні, крім скаута, широко прижився й образ пластуна. Історично пластуни — це козаки без коня, які несли сторожову службу і займалися розвідкою.

Як бойовий підрозділ пластуни з’явилися в XVI столітті. Серед різних козацьких куренів був окремий, Пластунівський. Саме пластуни на самому кордоні Дикого поля відстежували пересування турків, татар, поляків. І їм же діставалося право бути головною силою раптової атаки. Вони були провідниками в безкрайніх степах, у поході — очима і вухами основного війська, а на привалах забезпечували надійну охорону. Вишкіл і навички пластунів застосовувалися з успіхом у Кримську війну.

Методи виховання скаутів

Скаутська підготовка проходить у привабливій для хлопців формі тривалої гри на природі в розвідників із використанням умовних символів, розпізнавальних знаків і привітань. Метод скаутського виховання полягає в тому, що під час гри діти опановують корисні для повсякденного життя навички.

Основа методу — виконання скаутських законів. Вступаючи до лав організації, кожен дає обіцянку, яка звучить так: «Чесним словом обіцяю, що буду виконувати свій обов’язок перед Богом і Батьківщиною, допомагати ближнім і жити за законами розвідників». Це основні три принципи, на яких будується весь скаутинг.

Девіз, прийнятий в організації, — «Будь готовий!» (англ. — ве рerepared!); англійською він скорочується до перших букв і звучить як прізвисько засновника організації Баден-Пауелла — Бі-Пі. Походження цієї фрази пов’язане з патріотичним характером руху. В інших країнах скаути використовують девіз «Будь готовий!» своїми рідними мовами.

Скаути в Одесі

В Одесі скаутинг бере свій початок з 1910 року. У цей час (до 1920-го) керівником місцевої організації був видатний у місті юрист Євген Федорович Молчанов. Відомий спортсмен-альпініст, секретар гімнастичного товариства «Сокіл», з квітня 1914 року він став головою Кримсько-Кавказького гірського клубу, що був створений 1890 року на зразок відомих у Європі так званих альпійських клубів, для вивчення гір та організації мандрівок не тільки науковців, а й для ентузіастів спортивного способу життя.

Одеські скаути носили краватки-косинки, які є знаком, що відрізняє різні подібні групи. За кольором вони різноманітні залежно від приналежності організації, статі та звання. Також одеські розвідники носили крислаті капелюхи і були озброєні палицями.

Перше скаутське багаття було запалене в таборі, розташованому на Середньому Фонтані. На світанку під звуки горна піднімався на щоглі скаутський стяг. Хлопці марширували під бій барабана, займалися гімнастикою, плаванням, виходили в море на шлюпках, вправлялися в сигналізації прапорами, орієнтуванні, у наданні першої допомоги в разі нещасних випадків.

На жаль! У 1922 році цю молодіжну організацію було скасовано. Більшовики вирішили створити як альтернативу дитячу піонерську організацію, яка хоч і перейняла зовнішні форми скаутингу, але мала виражену прокомуністичну ідеологічну спрямованість, а тому посилено насаджувалася тодішньою владою. Головними її рисами було трудове виховання, зведений в абсолют колективізм і так звана «антирелігійна пропаганда».

Відродження Спілки одеських скаутів припало на початок 1990-х років завдяки Леоніду Наумовичу Суховею і його дружині Аллі Дмитрівні, відомим в Одесі краєзнавцям і спортивним туристам. Перший скаутсько-туристський збір відбувся 1996 року на березі Одеської затоки в урочищі Ліски (околиці села Фонтанка). У зборі взяли участь близько 300 осіб, з них близько 50 дорослих — скаут-майстри, педагоги і студенти. Збір закінчився урочистою посвятою в скаути нових членів організації.

Олександр Сурилов