Подарунок від путіна
15 квітня 2024 року Аллі Пугачова відзначає ювілей. Їй виповнилося 75 років. Россійська влада готувала для неї “подарунок” – розраховувала визнати співачку іноагентом. Але не встигли. Все ще готують документи. І це добре, бо не змогли спортити свято дійсно народній співачці.
Статус “іноагента” в сучасній росії використовується для позначення осіб або організацій, які вважаються перебуваючими під “іноземним впливом”.
Від 1 грудня 2022 року “іноагентом” можна визнати не тільки тих, хто отримує іноземне фінансування, але й тих, хто просто перебуває під “впливом”, який може бути визначений дуже широко. Це може включати будь-який “вплив” – “шляхом примусу, переконання чи іншими способами”.
Особи та організації, визнані “іноагентами”, стикаються з обмежаннями. Наприклад, їм заборонено працювати педагогами у державних та муніципальних організаціях, брати участь у виборчих комісіях, консультативних, дорадчих та експертних органах, створених владою, проводити незалежну антикорупційну експертизу та публічні заходи.
Також існують штрафи за незазначення статусу “іноагента” при публікації матеріалів. Всі матеріали, створені “іноагентами”, повинні супроводжуватися відповідним маркуванням. Це створює додаткові труднощі для осіб та організацій, які прагнуть займатися незалежною журналістикою чи громадською діяльністю в Росії.
Статтус “іноагента” вже має чоловік Алли Пугачової – Максим Галкін. Він отримав його, коли віступив проти російської агрессії в Україні.
Про те, що Пугачова не забута і її ім’я та слова багато що означають, підтверджує те, що проти Пугачової було запущено машину пропаганди.
Як розповів ВВС музичний журналіст Денис Бояринов: «Мало людей хоч щось виразне сказали на цю тему, і в основному це були молоді люди. А серед людей віку Пугачової ніхто з таких публічних постатей не висловлювався. Тому навіть така фраза і такий вчинок — від’їзд із Росії — вже є великою подією».
Така ситуація склалася на початок 2024 році. Надалі, переклад статті Gazeta Wyborcza.
Руки геть від мого чоловіка
«Прошу внести мене в реєстр іноземних агентів моєї улюбленої країни, тому що я співчуваю своєму чоловікові, чесній, порядній і щирій людині, справжньому і непідкупному патріоту Росії, який бажає процвітання Вітчизни, миру, життя, свободу слова та вимагає припинення відправки наших хлопців на смерть в ім’я ілюзорних цілей, які роблять нашу країну ізгоєм і погіршують життя наших громадян».
Такий запис в Instagram Алла Пугачова опублікувала у вересні 2022 року, через два дні після того, як її чоловіка Максима Галкіна влада внесла до реєстру іноземних агентів.
Таким чином, примадонна вперше відкрито, а не завуальовано виступила проти російського нападу на Україну, який давно критикував її чоловік, гуморист, відомий усім росіянам з державного телебачення, ніколи не підозрюваний глядачами в «опозиційних симпатіях».
Розлючена нападом на коханого чоловіка Пугачова, довго наголошуючи, що «єдине, чого вона не може пробачити, це напад на рідних», вона не зупинилася на цьому зверненні. Вона публічно погрожувала, що якщо влада «зачепить Макса», тобто порушить проти нього кримінальну справу, то сама «заговорить», виявила бажання «обіграти вбивство якогось чоловіка», а потім показово покинула Росію, закликавши ті, хто підтримував путіна “раби”. Її реакція уважних спостерігачів за життям Алли не дивує. Пугачова завжди була готова битися, як левиця, на захист людей, яких вона любила. Можліво, це повязано з тим що над неє знушалися інші діти, які сміялися з її батька, який втратив око на війні.
Її бунт викликав жорстку критику з боку провідних пропагандистів, які не тільки звинуватили її в «зраді нації», «старій дурості» і «продажності», а й хотіли підірвали її талант. І навіть закликали забрати отримані їею нагороди, медалі та громадянство.
І глуха тиша Кремля. «Це чіткий сигнал, що російська влада не зовсім з’їхала з розуму і усвідомлює, що підняти руку на всенародну любов буде для неї катастрофою», – пояснює Іван Преображенський.
Гучним відгуком пролунав «Пугачовський бунт», в якому примадонна не тільки засудила дії Володимира путіна, але і демонстративно висміяла його. Російський Твіттер був у сум’ятті. «Не дивуйтеся. Найвідоміший громадянин росії, за винятком путіна, різко і жорстко назвав те, про що не говорять державні ЗМІ», — заявив в ефірі Радіо Свобода музичний критик і давній друг Пугачової Артемій Троїцький.
Олексій Арестович, колишній радник Офісу президента Володимира Зеленського навіть бачить у ньому «початок кінця режиму путіна». «Алла Пугачова проти путіна – це СРСР нападає на Росію. Зрештою, ті, хто підтримує вторгнення, теж ідентифікуються з ним. Таким чином заплямувала основний наратив, який виправдовує цю війну», – прокоментував він.
Політичний оглядач Іван Яківна вважає, що Алла Пугачова, як ніхто раніше, зіпсували ряди прихільнікив путіна, посіявши сумніви серед його прихильників.
«У середньостатистичної російської голови зараз конфлікт, треба визначитися, відповісти на питання, чи справді він божевільний, чи вона дійсно агент з-за кордону», – пояснює він. «Алла знає і любить залізний електорат путіна, який ще не готовий почути інформацію про Бучу, але здатний зрозуміти нісенітницю війни», — вторив Приображенський.
Оцінка «бунту Пугачової» не для всіх однозначна. Частина не лише українського суспільства, але й російська опозиція звинувачує її в тому, що вона консервативна, не називає речі своїми іменами та «жаліє наших хлопців», а не українську націю. Незалежні експерти, однак, зазначають, що виступ дипломатичної, здавалося б, абсолютно аполітичної Пугачової означає більше, ніж гасла та гасла радикальної опозиції.
«Його текст написаний не для українців. Текст написаний для влади! Для них це публічна нахабство. Усі почули удар. Алла говорить з ними їхньою мовою таким чином, та руйнує їхній наратив. Це єдиний спосіб говорити з мінливою частиною суспільства», – коментує блогер Ніна Бєлоцерковська.
Любов народу до А.
«Вибачте мене, британці, але Алла Пугачова — це така собі російська Єлизавета II», — каже головний редактор «Нової газети Європа» Кирило Мартинов. – Завдяки їй ми зобов’язані іміджу «російської жінки, яка всього досягла сама», і саме «мать сімей» у Росії формує політичні настрої мас.
«Цариця» радянської, а згодом російської естради протягом багатьох років була найбільш впізнаванною артисткою Східної Європи. Мартинов зазначає, що для Заходу був і залишається незрозумілим феномен Алли Пугачової, «королеви країни, в якій монархія не діє з 1917 року».
«Пугачова є ключовим символом пострадянської реальності, політичною інституцією для аполітичного суспільства, тому що вона втілює спадкоємність між минулим, що гірко згадується, і туманною надією на майбутнє», — пояснює він.
Найсучасніша росіянка
Правильно. Старші покоління росіян, добре пам’ятаючи радянські часи, а значить і роки найбільшої популярності Пугачової, називають її “голосом нації”. І мають на увазі не її вокальні здібності чи творчість, а розуміння проблем «простих людей» і ту близькість, яку їй вдається зберігати з ними попри досягнутий статус, майно, славу та зв’язки. Незважаючи на те, що вона живе в неприхованій розкоші, перша діва СРСР часто розповідає про потреби найбільш незахищених соціальних верств. Вона звертається по допомогу до жителів бідної провінції, дітей і жінок, для яких, на її думку, головний і найважливіший закон можна описати двома словами: «бути щасливими».
Цей імідж підсилили не лише державні, а й вільні ЗМІ, адже, незалежно від поглядів, політичних симпатій і навіть музичних уподобань, Алла користується повагою та сентиментальністю всіх. Про це свідчать не стільки численні державні нагороди, отримані представниками спочатку радянської, а потім російської влади, а перш за все приголомшлива кількість послань, які – хоча примадонна офіційно завершила свою кар’єру більше десяти років тому і згасла, на задньому плані регулярно з’являються про неї теми на веб-сайтах пліток і новинних порталах.
Слава найпопулярнішої радянської співачки не згасла з розпадом імперії. Навпаки, Алла Пугачова стала символом нації, яка формувалася на руїнах СРСР у 1991 році. Вона усвідомлює свою роль і значення, яке їй надається, навіть якщо кокетливо підкреслює, що ніколи не хотіла бути «дівою» або «зіркою», а лише «жінкою, яка співає». Свій приголомшливий успіх в СРСР вона пояснює дуже просто: «Я співала всім. Поруч зі мною були такі ж талановиті люди, як Софія Ротару та Валентина Толкунова, але вони мали своє коло. А я був усіма».
73-річна Пугачова роками була лідером всіляких опитувань популярності; навіть ті, в яких респонденти відбирають претенденток на звання «найсучаснішої росіянки». Для значної частини суспільства Володимир путін і Алла Пугачова зайняли рівні, аж ніяк не протилежні позиції на п’єдесталі символів патріотизму.
Похорон Горбачова
Пугачова виїхала з чоловіком і дітьми до Ізраїлю в перші дні вторгнення, яке багатьма було розцінене як мовчазний протест проти війни. Сім’я подорожувала між Ізраїлем, Кіпром і Латвією, а пропагандистські ЗМІ регулярно повідомляли про їхню діяльність, отримане громадянство та нібито фінансову кризу. Через півроку Пугачова, як і повідомлялося раніше, повернулася в країну.
Її рідні з самого початку наголошували, що примадонна зробила це лише для того, щоб довести Кремлю, що не відчуває перед ним страху. І як виявилося з часом, продати частину своєї нерухомості. Тоді артистка різко і однозначно відповіла на критику пропагандистів, остаточно відмежувавшись від оточення влади.
3 вересня вона брала участь у похоронах Михайла Горбачова, смерть якого прокоментувала так: «Я давно так не плакала. Часи, коли ми знайшли свободу, минули, ми більше не «імперія зла» для всього світу і страх за майбутнє наших дітей зник.
«Горбачов відкидав насильство як засіб політики та збереження власної влади», – написала вона в Instagram. Бєлковський, Троїцький і незалежні журналісти не сумнівалися, що таким чином Алла Пугачова не тільки попрощалася з Горбі, але й сказала, що насправді думає про Володимира путіна.
«Ким був путін? Дрібний політичний діяч пугачовської епохи». Так в російському Інтернеті змінили парафраз старого жарту, оригінальним героєм якого був генеральний секретар ЦК Компартіі СРСР Леонід Брежнєв. Фраза популярна не лише через лютих опонентів, які професійно критикують дії путіна та політику кКремля. Росіяни, які щодня сидять перед екранами телевізорів, до яких не мають шансу дотягнутися ні незалежні ЗМІ, ні опозиційні активісти, починають відчувати подібне.
Але Алла, колишня національна гордість, може досягти навіть не символу свободи, а пам’ятного промінчика світла в сірій радянській дійсності. У всякому разі, для деяких радянських громадян, які звикли до певних правил і заощадливості влади, це спочатку було занадто розкуто і екстравагантно. Для інтелігенції – надто вульгарної та безсоромної, що вплутується у все нові романи та скандали, співаючи пісні, які часто вважаються дурними та банальними.
Прості, мелодійні пісні Пугачової, що співають про кохання, радість, надію та прагнення до щастя, лише згодом стали частиною зростаючого прагнення суспільства до гарного, яскравого життя. «В СРСР не було свободи, і це був єдиний фактор, на який я звернула увагу. Тому що ця свобода була в мені і завдяки їй я високо злетіла», – сказала вона в інтерв’ю письменнику Дмитру Бикову.
Вона стала «людським обличчям» пізнього СРСР. Це доказ для людей, які роками боялися мріяти, що існує відкритий, доступний світ, у якому, якщо дуже захотіти, можна досягти успіху, не втрачаючи віри у велич власної країни та нації, яка завдяки пропаганді глибоко вкоренилася в суспільстві.
Так склалося, що ця група у віці від 40 до 80 років становить залізний електорат володимира путіна. Згідно з їхніми очікуваннями, Алла Пугачова, для якої вільний світ певною мірою був доступний задовго до падіння залізної завіси, не дозволяла собі публічно критикувати власну батьківщину.
З АББОю не вийшло
Вона не вступала у відкриті конфлікти з владою чи принаймні з тими, від кого залежало її існування. Через роки вона згадувала, що під час концерту в Казахстані, побачивши спізнившихся представників влади, які зайшли в зал, іронічно звернулася до них зі словами: «Можемо продовжити? Вам зручно вмоститися?».
Політолог Іван Прєображенський зазначає, що «Пугачова має великий досвід спілкування з різними інстанціями. Саме завдяки цьому їй вдалося повністю підпорядкувати себе російську естраду в минулому». Про стосунки з владою вона розповіла сама, зізнавшись, що закликала голосувати за Бориса Єльцина, беручи за агітаційні концерти “величезні гроші”.
Багато про її статус говорить анекдот, який вона розповіла під час одного з концертів – вона зізналася, що свого часу листи до неї доходили навіть тоді, коли відправники зверталися до них: «Москва. Кремль. Пугачова. Тому немає сумніву, що Пугачова роками дотримується встановлених кордонів. Іноді вона дозволяла собі балансувати на їхньому краю.
У середині 1980-х років, на піку популярності, їй довелося відмовитися від ролі в мюзиклі «Шахи», яку їй запропонували колишні учасники гурту Abba. Алла, побоюючись, що її поява в лондонському шоу про холодну війну і радянську дійсність призведе до звинувачень в «антирадянській діяльності» і «нелегальній втечі з країни», відмовила західним музикантам.
«Ми всі стояли там — Тім, Бйорн і Бенні — ридали, тому що я хотіла співати, але я знала, що [влада] мене не відпустить. Ти не пам’ятаєш, які то були часи? Я вибрала свою сім’ю, тому що вирішила, що мені краще змарнувати свою долю, ніж їхню», – сказала вона два роки тому, вона, під час прес-конференції в Москві.
Водночас Пугачова наголошує, що водночас у країні вона дозволяла собі зухвалість і розкутість щодо влади. «Я завжди казала, що якби мене зібрали зі сцени, я б писала книги. Якщо заборонять писати, буду малювати, заборонять, все одно щось придумаю. Я завжди буду жити так, як хочу, з тією ж внутрішньою свободою. Вони повинні були це витримати. Ця свобода і схильність до бунтарства вона супроводжувала її з дитинства.
Митець, якого не можна було назвати «опозицією» чи «антисистемою», чітко бачив вади системи та представників влади, а також архаїчність, а подекуди й відсталість суспільства.
«У нас важка країна». «У нас ще трохи нецивілізований підхід до деяких питань [до гомосексуалістів]», а може, замість того, щоб постійно закручувати крани, варто щось змінити в нашій країні? Може, пора нарешті почати жити?» – це лише деякі з її численних висловлювань, які давали зрозуміти, що хоч у неї хороші стосунки з владою, вона не може розраховувати на її сліпу лояльність.
Орден від путіна
Коли в грудні 2014 року, після Кримської весни, анексії півострова і під час боїв на Донбасі, вона отримала від Володимира путіна орден «За заслуги перед Вітчизною», Пугачова сказала: «Якби можна було написати пісню, щоб у світі був мир, щоб не було страху і тривоги за дітей, я б її заспівала».
У відповідь путін сухо потиснув їй руку, і примадонна вийшла з кімнати, дивлячись в підлогу. Однак це не було ознакою її слабкості.
За прикладом ідеальної російської жінки, тобто сильної, незалежної і розумної. Російська влада не зовсім з’їхала з розуму і усвідомлює що підняти руку на всенародну любов нації було б для них катастрофою.
Але вона при цьому свідомо залишаеться у тіні «мудрих чоловіків» і можновладців вона критикувала так, щоб неприємна правда пролунала, але не зашкодила їм. Та й сама вона не створювала тоді зайвих проблем.
Незабаром після повернення путіна в Кремль на третій термін Алла Пугачова висловила переконання, що «президент сам найкраще знає, що вчинив не так», доповнивши свою промову відразу зауваженням, що бажає йому «всього найкращого». «Я дуже поважаю Володимира Володимировича путіна, я голосував за нього в 2000 році, агітував і не беру своїх слів. Але мені здається, що навіть такий розумний і цікавий політик, як він, не повинен осідати постійно на одному місці. Політична сцена, як і будь-яка інша, вимагає нових імен », – говорила вона в 2012 році, на кожному кроці підтримуючи потенційного суперника путіна, мільярдера Михайла Прохорова.
Через кілька років вона також наважилася критикувати владу за те, що вона проштовхнула закони, які порушують права та фінанси артистів. А в 2015 році вона заспівала «Святу брехню» — стару пісню про «втомитися брехати і вірити в порятунок», яку українські журналісти сприйняли як спротив Пугачової політиці Кремля, в тому числі і щодо України.
Ангел-охоронець
Незважаючи на ці образи, владі було б важко побачити в ньому політичну загрозу чи символ опозиції. Алла Пугачова розкритикувала активістів Pussy Riot за пам’ятну акцію “Богородзико, прародитель путіна” в Храмі Христа Спасителя, звинувативши їх насамперед у бездарності.
Також вона розкритикувала, як сказала в інтерв’ю “Коммерсанту”, “недостатньо мудрого і сильного” Олексія Навального за його “владолюбство, а не бажання допомогти людям”. І навіть учасників протестів проти Кремля, «якщо вони виходять на вулиці не за ідеями, а за грошима».
У цих же заявах, частково в руслі пропагандистського наративу, їй вдалося підкреслити, що влада не має права переслідувати чи ув’язнювати тих, хто їй протистоїть. «Покарати тих людей, які були, так би мовити, в опозиції, виходили і щось вимагали, кричали, махали руками? Я не хочу бути в цьому натовпі, тому що я насправді не людина з натовпу, але я думаю, що ви повинні їх слухати. Обов’язок людини, яка має владу, — прислухатися до думки інших. Якщо їх почують, у них, можливо, не буде причин кричати», — сказала вона багато років тому в інтерв’ю «Новій газеті».
Вона справляла враження людини, яка любила свою Батьківщину і все, що з нею пов’язано, незважаючи на те, що усвідомлювала всі її вади і недосконалості.
«На останньому суді я хотіла би просити Бога, щоб дозволив мені стати ангелом-охоронцем країни. Хотілося б, щоб я могла захистити ії», – сказала вона в одному з інтерв’ю.
Експерти підкреслюють, що певний консерватизм по відношенню до влади і чесність, а також враження, що Алла відчуває більший зв’язок і солідарність з країною і нацією, ніж з державою і владою, викликали у росіян, всупереч видимості, недовіру до кремлівських хлопаків. і, завдяки радянському досвіду, переконавшись у тому, що «всі брешуть» – бачать у цьому «справжнє». «Вона завжди була на хвилі зі своєю аудиторією. Вона вміла сказати те, що люди хотіли від неї почути, і вербалізувати музику їхньої душі. Певною мірою їй це вдається й сьогодні», — прокоментував нещодавно в ефірі Радіо Свобода політолог Станіслав Бєлковський.
Багато хто зазначає, що «вона все життя шукала простого, жіночого щастя», яке їй мав дати лише п’ятий чоловік Максим Галкін. Муслім Магомаєв пише про неї: «Коли мене запитують, яка Пугачова в житті, я чесно відповідаю, що не знаю. Сьогодні так, а завтра зовсім інакше. Чесний до мурашок і чудово фальшивий. Делікатний, тремтливий, плаксивий і водночас грубий і різкий. Усміхнена і флегматична, яка страждає від власних роздумів. Ангел і демон». Проте всі вони одностайні: Алла «дуже любить Росію».
На останньому суді я хотів би попросити Бога, щоб дозволив мені стати ангелом-охоронцем країни
Експерти підкреслюють певний консерватизм щодо влади та чесність, а також враження, що Алла більше відчуває зв’язок та солідарність з країною та народом, ніж із державою та владою,
що росіяни – всупереч видимості, недовірливі до кремлівської верхівки і в силу радянського досвіду переконані, що “всі брешуть” – сприймають це як “справжнє”.
«Вона завжди була на хвилі зі своєю аудиторією. Вона могла сказати те, що люди хотіли почути від неї, і озвучити музику їхньої душі. Якоюсь мірою це їй вдається і сьогодні», — прокоментував нещодавно в ефірі Радіо Свобода політолог Станіслав Бєлковський.
Багато хто зазначає, що «все життя вона шукала простого, жіночого щастя», яке їй судилося подарувати лише її п’ятий чоловік, Максим Галкін. Муслім Магомаєв писав про неї: «Коли мене запитують, яка Пугачова у житті, я чесно відповідаю, що не знаю. Сьогодні така завтра зовсім інша. Чесно до мурашок по шкірі і чудово фальшиво. Ніжна, трепетна, сльозлива, і водночас груба та різка. Сміється і флегматична, яка страждає від власних роздумів. Ангел і Демон”.
Однак вони одностайні: Алла «дуже любить Росію».
