Від Привозу треба пройти квартал, та опинитися поруч з кінотеатром на розі Пантелеймонівської та Старопортофранківської. Так, так, це те саме місце, де нещодавно вирували роботи, що створили свого часу неабиякі транспортні складності.
Є тут невеличкий круглий скверик, зазвичай не дуже прибраний, ще й з нещодавно розташованим на ньому «філіалом Староконки».
Риночок собі працює потихеньку. Людей тут мало. Та взагалі складається враження, що люди сюди приходять трішечки поспілкуватись. Ну а ще посидіти на лавках. Їх тут небагато, але все ж є…
Ремонт перехрестя давно закінчився. Щодо порядку у сквері, то не все так й погано. А от клумба посередині скверу – це і є той самий сад каміння. Треба тільки уважно придивитися. Бо ж каміння – у зелені та квітах, складається враження, що так і було все задумано: ви, мовляв, не пробігайте повз, а уважно придивіться.
Ми придивились. Таки краса: камінчики різні, великі й дуже великі, середні та навіть невеличкі, деякі треба ще пошукати, бо молода зелень немов оберігає цю кам’яну красу. Навіть є таке каміння, яке красується в зеленому вбранні, треба ще ближче підійти, аби роздивитися, що це таке: чи то грот якийсь, чи інша цікавинка.
Каміння тут усюди: така от декоративна родзинка на розі вулиць, де, до речі, люди зазвичай чи пробігають у справах, чи проїжджають собі, не вдивляючись в красу «саду каміння» по-одеськи…
Фото авторки
