«Національний меморіал Яд Вашем подає статистику про 44 випадки порятунку та допомоги, наданих євреям 80 мешканцями Одеси, які спасли від смерті 108 людей єврейської національності різного віку. Найстаршому з Праведників народів світу на момент початку румунської окупації було 62 роки, це був лікар-офтальмолог Іван Кобозєв, наймолодшій – 10, це була школярка Лідія Масленнікова», – написано в заліковій статті про Праведників народів світу.
За даними дослідників, Голокост в Одесі розпочався відразу з окупацією міста у 1941 році: штаб румунської 10-ї піхотної дивізії 18 жовтня видає «Інструкцію щодо організації відбору й евакуації євреїв Одеси в гетто». Але через вісім місяців, вже 10 червня 1942 року єврейське гетто на Слободці, що знаходилося на території суконної фабрики, закривають, та 23 червня останній ешелон, у якому перебували близько 400 євреїв, було відправлено з Одеси у Березівку.
В різних місцях Одеси та найближчого на той час передмістя весь час окупації йде масове знищення одеситів єврейської національності.
Всього жертвами Голокосту у період 1941-1944 років стали близько 95 тисяч євреїв-мешканців Одеси. Також у місті було убито близько 25 тисяч євреїв з Бессарабії, Буковини та Румунії.
У 2001 році в Одесі відкрили Алею Праведників світу. Ця алея стала частиною Меморіалу жертв Голокосту, бо саме з цього місця колони євреїв прямували у напрямку села Богданівка Миколаївської області, де їх остаточно знищували.
Зараз на території Прохоровського скверу головний пам’ятник одеської частини меморіалу захищений фанерою, бо триває нова страшна війна в Україні та знову гинуть кожного дня люди.
Алея складається з гаїв, де кожне дерево висаджене на честь одесита-Праведника народів світу. 14 травня вже багато років під кожне дерево приносять свіжі квити в пам’ять про подвиг цих людей.
А 29 жовтня 2021 року в Одесі увіковічили пам’ять про Праведників народів світу в назві вулиці:вулицю Краснослободську перейменували у вулицю Праведників народів світу. Саме не цій вулиці було розташоване гетто, з якого одесити рятували маленьких дітей та дорослих при першій можливості, ризикуючи своїм життям та життям своїх рідних.
«Вічна слава Праведникам народів світу! Вічна пам’ять всім загиблим…», – говоримо ми та додаємо: ніколи знову.
Таміла ТЕРЗЯН