Як завідувачка прицеферми стала льотчицею
Після розповіді про льотчика Валерія Чкалова (стосовно одеської топоніміки), цілком логічно згадатиме і про те, що були в Одесі та вулиці Поліни Осипенко та Валентини Гризодубової. Перша з них нині називається Середньою, а друга нині – Картамишевська. Отже, ким же були ці дами, і як тут у справах Чкалов?
Якщо коротко, то обидві вони героїчні льотчиці тієї ж епохи, і якщо всесоюзну популярність Чкалова ми порівняли з Гагарінською, то цих двох героїнь (і Героїв Радянського Союзу) народ знав і поважав, як згодом першу космонавтову жінку Валентину Терешкову (на жаль, зараз, в результаті, ймовірно, старечого недоумства, остання демонструє ненависть до України).
Поліна Осипенко народилася 1905 року в селі Новоспасівка Бердянського району Запорізької області, була дев’ятою дитиною у сім’ї. Закінчила початкову школу, курси птахівників. Працювала завідувачкою колгоспної птахоферми.
Якось біля її села сів літак і з кабіни вийшла жінка. Поліна зайнялася мрією про авіацію. Її перший чоловік Степан був військовим льотчиком. У 1931 році виїхала з села до нього в частину, де він підготував дружину до вступу до школи військових пілотів. А потім подружжя-льотчиків навмисно розлучили, відправивши його на службу в інші краї.
1936 року чоловіка Осипенка репресували, документи про його існування знищили. Слід Степана загубився у виправно-трудовому таборі під містом Баку після березня 1941 року.
Тим часом Поліна закінчила авіаційну школу, стала льотчиком-винищувачем. Влітку 1937 року вона побила три світові рекорди висотних польотів. У 1938 році вона очолила безпосадковий переліт Севастополь – Архангельськ, її екіпаж встановив також міжнародний жіночий рекорд дальності польоту замкненою кривою.
Невдовзі три льотчиці – Валентина Гризодубова, Поліна Осипенко та Марина Раскова мали здійснити безпосадковий переліт із Москви до Комсомольська-на-Амурі. Але через складні погодні умови вони не знайшли аеродром посадки, а опинилися з порожніми баками біля моря Охотського.
Гризодубова – командир літака – зважилася на жорстку посадку на ліс. Расковій було наказано вистрибнути з парашутом, за 10 днів її знайшли в лісі живою. Гризодубова та Осипенко залишилися в літаку і теж вижили!
Читайте також: Сергій Уточкін: як одесит став другим пілотом-авіатором у всій імперії
Екіпаж встановив рекорд з дальності перельоту серед жінок завдовжки 6450 км, і кожна з трьох льотчиць отримала звання Героя Радянського Союзу.
Поліна Осипенко загинула в авіакатастрофі у травні 1939 року під час навчально-тренувального польоту на новому літаку.
Гризодубова літала з дитинства і стала командиром полку
Тепер про Валентину Гризодубову. Вона народилася у Харкові у 1909 році, донька винахідника та льотчика Степана Гризодубова. Перші два зібрані його руками аероплани відривалися від землі лише на кілька секунд, а третій упевнено злетів.
Вже два з половиною роки Валентина піднялася в небо на батьківському аероплані, прив’язана до батька ременями. У студентські роки – аероклуб, потім льотно-спортивна школа. У 1929 році вступила до школи льотчиків-інструкторів. Закінчивши її, підготувала десятки молодих льотчиків.
У 1934-1935 роках була льотчиком агітєскадрильї, облетіла майже всю країну на різних типах літаків того часу, агітуючи дівчат вступати до аероклубів. Літала над Паміром, Кабардино-Балкарією, Ферганською долиною.
У жовтні 1937 року Гризодубова встановила п’ять світових авіаційних рекордів для жінок на спортивних легкомоторних літаках, зокрема 24 жовтня 1937 року Гризодубова разом із Мариною Расковою встановили рекорд дальності по прямій.
24-25 вересня 1938 року Гризодубова як командир екіпажу разом з Осипенком і Расковою здійснили безпосадковий переліт (про нього – вище) з Москви на Далекий Схід, встановивши міжнародний жіночий рекорд дальності польоту (за 26 годин 29 хвилин покрита відстань 6450 км).
1939 року була призначена начальником Управління міжнародних повітряних ліній Цивільного повітряного флоту СРСР. У роки Другої світової війни командувала авіаполком дальньої дії. Це був перший випадок, коли командиром чоловічого полку було призначено жінку.
На травень 1943 року Гризодубова особисто здійснила близько 200 бойових вильотів (зокрема 132 – нічних) на бомбардування ворожих об’єктів, доставки боєприпасів і військових вантажів на фронт й у зв’язку з партизанами. І при цьому за всю війну вона отримала лише один орден: її «з’їло» начальство за те, що «баба взялася не за свою справу».
Вас також може зацікавити: Вони зламали стереотипи: Рапопорт, Алексєєва та Олійник — три одеситки на посаді старпома та капітана корабля
Коли у списку представлених до медалі «За оборону Ленінграда» не було командира полку, льотчики відмовилися приймати медалі. Конфлікт вирішився після особистого візиту командира корпусу, який вручив медаль Грізодубової, і тоді її підлеглі погодилися отримати нагороду.
З 1946 року Гризодубова – у запасі. Працювала над розвитком авіатехніки, займалася громадською роботою. Дожила до 1993 року.
Доля Марини Раскової та дивне перейменування
Автору цих рядків слід зізнатися, що, готуючи цей матеріал, я не зміг докопатися до глибини глибин у такій ситуації: з 1939 по 1958 р.р. була в Одесі вулиця (провулок) Гризодубової. І раптом із листопада 1958-го – вже Марини Раскової. А з літа 2009-го це Картамишівська.
Що стосується Раскової, вона народилася 1912 року, життя прожило коротке, як і Осипенко: вона 1943 року загинула в авіакатастрофі при перельоті на чолі ескадрильї на фронт у складних метеоумовах.
Ви також можете дізнатися: Від Лузанівки до Люстдорфа: звідки з’явилися назви історичних районів Одеси.
