Ми йдемо по самому серцю міста: Дерибасівська, Міський сад, Пасаж… Людей дійсно мало для звичайної червневої неділі… Але що зараз «звичайне»? Ну хіба що одеська спека.
Вуличні кав’ярні майже пусті. Вони зараз відпочивають до вечора, коли спаде спека. Ну і ще звична вже картинка – «дирчать» генератори. Така от музика супроводжує наше життя…
Знайти лавку у тіні – справа не з легких.
Літні жінка з чоловіком таки знайшли лавочку у тіні. Перше, що чую від жінки:
– Скільки сидимо, а ще повітряна тривога не лунала. Навіть незвично вже якось…
– То тобі тривожно, що без тривоги?
– Здається, мені тепер постійно тривожно…
– Ми з тобою живі? Живі… Перемикай думки на квіти і фонтан. Є чим милуватися, для того в центр і приїхали. А то, може, додому підемо. Може, вже світло дали…
Такий собі «звичайний» діалог, коли життя на воєнному стані. Але все ж інше – наче й немає тої клятої війни.
Людей запрошують на екскурсії на електромобілях, хтось шукає, де тут поблизу продається морозиво, а хтось фотографується на Дерибасівській біля відомої фотозони. Взимку вона прикрашена у новорічних тонах, зараз – звісно, у літніх.
…А мальви собі квітнуть, вони зустрічаються зараз майже на кожному кроці. Немов нагадують нам про щось головне попри війну, спеку і гуркіт генераторів.
Життя триває…
Фото авторки
Сообщение Червень по-одеськи: неділя зі спекою і красою (фоторепортаж) появились сначала на Одеське Життя.
