Під час експансії цього краю російською імперією цей культурний пласт був винищений разом з турецько-татарською людністю. З 1791-го під зросійщення потрапив Єдісан, а з 1912-го — Буджак. Окупанти спалювали бібліотеки, архіви та руйнували культурні заклади. Відтоді ця мистецько-культурна спадщина залишається «незвіданою» для дослідників.
Нащадки Пророка
«Білою фортецею» (сучасний Білгород-Дністровський), заснованою греками у IV столітті до нашої ери, османи заволоділи у 1484 році.
У XVII-XVIII століттях мусульманський Аккерман досягнув вершин свого культурного розвитку. Турецький мандрівник Евлія Челебі писав, що в місті зведено величні мечеті Баязіда та Менглі-Гірея та існувало аж сімнадцять початкових шкіл. Більшу частину населення становили купці різних етносів та вірувань, а також татарські військові.
Особливо приваблював Аккерман релігійних та наукових діячів. Саме у стінах могутньої фортеці провів останні роки життя османський поет Накші Алі Аккірмані. Уродженець Константинополя відомий містичною поетичною збіркою «Джерело життя», у якій писав, що людське щастя — це виконання Божественної волі.
Уродженцем Аккермана був Алі бін Абдалла Ефенді Аккірмані. Він уклав чимало юридично-богословських відповідей на питання ісламського права. Один з його рукописів знаходиться у Національній бібліотеці в Анкарі.
В Народній бібліотеці Адана (Туреччина) зберігся невеликий трактат з арабської граматики ще одного аккерманця, Муси Аккірмані. На жаль, ми знаємо дуже мало про цього вченого з Причорномор’я.
Дещо краще відома постать Ахмада бін Хусайна бін Мустафи Аккірмані, який народився в Аккермані близько 1700 року. Почесний титул «сейїд» вказує, що вчений вважався нащадком Пророка Мухамеда. Отримавши юридичну освіту, Ахмад Аккірмані займав посаду судді в різних регіонах Османської імперії, насамперед у Буджаку. Зберігся автограф однієї з його праць. Це «Джерело річок» — коментар до твору «Місце зустрічі морей», написаного правником із Сирії Ібрагімом аль-Халаббі, що стосується питань спадщини, шлюбу, торговельних відносин.
Вчений при дворі султана з Аккермана
Серед мусульманських авторів, які походили з так званої Ханської України, особливе місце займає постать Мухаммада бін Мустафи аль-Аккірмані.
Народившись в османському на той час Аккермані наприкінці XVII століття, майбутній правознавець, мислитель і тлумач Корану отримав досить непогану освіту у Стамбулі. Був ходжею — вченим при дворі султана Османської імперії. Займав адміністративні посади в Каїрі й Ізмірі та ханафітського судді в Медині. Вчений не втрачав зв’язку із рідним краєм, скеровуючи туди своїх учнів.
Життєвий шлях Мустафи аль-Аккірмані завершився у Мецці 1761 року. По собі залишив чимало трактатів, які стосуються богослов’я, тлумачення Корану, арабської мови, логіки, правознавства тощо.
Список учених, які перебували у Буджаку та Єдісані, чималий. Адже до цих регіонів часто скеровували на навчання майбутніх імамів литовські татари, які мешкали на теренах західної України, Польщі, Литви та Білорусі з XV століття.
Щоправда, через обмеженість письмових джерел неможливо дізнатися про життя усіх ісламських мислителів степової України, серед яких траплялися й навернені в іслам етнічні українці.
