– Пане Борисе, як Ви захопилися цією справою?
– Голуби мене полонили ще в третьому класі. Ними займався мій дідусь Микита Іванович Лунгул, а я завжди був поруч і спостерігав. Мені було цікаво, як він їх ставив на крило, як голуби злітали і повертались до нього. Він розповідав про те, що ці птахи дуже відчувають людину, а тому до них треба підходити з любов’ю. Ось ця любов і передалася мені.
– У вас багата голуб’ятня?
— Племінних голубів — п’ятдесят пар. Молодих — в межах сотні. Віддаю перевагу Миколаївському хмарорізу. Це порода, яку вивели українські селекціонери. Птахи мають чудові льотні характеристики. Основною метою голубоводів було закріпити певний стиль польоту голубів (безкружний, висотний). Вони не кружляють над землею, а стрімко летять ввись. Звідси і назва – хмароріз.
– Чи затратно утримувати голубів?
— Знаєте, якщо справою займатися серйозно, то недешево. Бо купуєш не тільки саму птицю, а й спеціальний корм, добавки. Треба робити щеплення, давати ліки. Купую кільця для племінного звіту, веду родовід. І головне – треба тримати їх здоровими і ситими. Я ніколи не рахував, скільки витрачаю на голубів. Я їх просто люблю. Це справа для душі. Адже їхнє мирне воркування приносить спокій, і тоді розумієш, чому кажуть «голуб миру».
– Як Ви навчаєте птахів?
– Все досягається шляхом тренування. Спочатку молодих пускаємо в небо зі старшими, щоб вони запам’ятали свій дім. Для польоту потрібно підбирати вітер. Сильній вітер не дасть змоги молодим вернутися додому. Для високольотних голубів особливе значення має вітер з висхідними потоками повітря, в такий «підйомний» вітер вони летять охоче, швидко набирають висоту і можуть довго триматися у польоті. Чи буде голуб добре літати – залежить від хазяїна, умов утримання і тренувань.
– Пане Борисе, розкажіть про ваш клуб голуб’ятників.
– Балтський клуб є членом федерації спортивного гонного голубоводства, а також входить до складу Асоціації голубоводів України. Його було засновано у 2010 році. Колись він об’єднував 20 любителів голубів. Сьогодні – значно менше. Дехто виїхав, інші стали на захист України. Раніше ми брали участь у голубодромах та зустрічали також гостей у себе.
Сьогодні такі масштабні заходи не відбуваються. Однак проводимо виставки-ярмарки у нашому місті. До нас приєднуються любителі з Ананьєва, Кодими, Подільська, Захар’ївки, Одеси, Умані.
– Що порадите молодим голубівникам?
– Думаю, бути голубоводом чи ні, залежить не від поради. Ця любов має спалахнути в серці одного разу й назавжди. Тож нехай кожен обере собі заняття до душі. А для польоту голубів треба любляче серце і мирне небо.
Історична довідка
Голубівництво в Україні розвинулось на початку XVIII століття на берегах Чорного моря в містах Очаків, Одеса, Миколаїв, Херсон. Спочатку центром був Очаків, але згодом головним містом став Миколаїв. Сюди мореплавцями були завезені іспанські, грецькі, італійські голуби, які схрещувалися з місцевими птахами. У XX столітті в Миколаєві вже була виведена місцева порода голубів.
Голубодром – це змагання між членами клубу любителів птахів, декоративної і домашньої птиці. Спеціально для цього влада міста звела велику голуб’ятню. Суть змагання – визначити кращого птаха: чий голуб буде літати вище і довше — той переможець. Мета — популяризація голубоводства і голубиного спорту та обмін досвідом.
