Пошук безвісти зниклих
Родичі безвісти зниклих на війні вступають у громадські організації, які допомагають у пошуках людей. Також вони часто долучаються до асоціацій українців, які чекають близьких із російського полону.
“Статус зниклих безвісти називають по-різному – “між небом і землею”, “50 на 50″ – або на щиті, або зі щитом, або ж зниклі можуть бути у полоні. Це статус, з яким ти не перестаєш жити жодної секунди. І єдиний, хто мені зараз допомагає – це наше ком’юніті. Це громадські організації, які утворюються для підтримки родин безвісти зниклих і полонених. Вони роблять колосальну роботу”, – розповіла адвокатка Тетяна Гойдик, сестра Олега Гурка, зниклого безвісти військовослужбовця 95 ОДШБр.
Тетяна вже півтора року займається пошуками брата. Постійно долучається до акцій родичів полонених, моніторить російські пабліки, аби знайти хоч якесь підтвердження того, що брат у полоні.
Вона вже тричі зверталась за портретною експертизою, оскільки побачила фото у ворожих пабліках, на яких був чоловік схожий на її брата. Втім, поки все безрезультатно.
“Ми не були готові до такої війни, ми не готували стільки спеціалістів, які можуть провести відбір і аналіз ДНК, та в екстреному режимі перевірити по ньому особу військового. Ми ж всі хочемо зробити аналізи без похибок, ми не маємо права на помилку, бо близькі до кінця життя потім будуть сумніватись, чи ця людина лежить в цій могилі”, – говорить Гойдик.
Також Тетяна наголошує, що вже зверталась до уповноважених органів, щоб вони розробили алгоритм, який полегшить пошук українців безвісти зниклих, які можуть бути у полоні. Вона радить розвантажити слідчих, щоб вони могли займатись пошуком зниклих.
Тетяна з братом Олегом Гурком (фото з відкритих джерел)
“З часом біль тільки посилюється, бо це невизначена втрата. Це втрата, яку ти не можеш закрити як гештальт, з якою треба жити далі, але ти не можеш. Чомусь саме про полонених у нас люди готові говорити, а про безвісти зниклих – це тонка тема. Іноді кажуть, ти ж розумієш, що надії вкрай мало? Але ти не завжди можеш заборонити своїй психіці надіятись, ти повинна сподіватись. Я продовжуватиму шукати брата”, – каже жінка.
Також Тетяна радить державним органам долучати до своєї роботи родичів, які шукають своїх близьких, оскільки вони максимально дотичні до цієї теми.
Куди звертатись українцям, чиї родичі зникли безвісти
Українцям, родичі яких зникли, варто звертатися до поліції для відкриття кримінального провадження, а кровним родичам – додатково здати ДНК-зразки, які будуть занесені в єдину базу та допоможуть визначити, чи ця особа жива.
Також варто заповнити анкету про безвісти зниклу людину на сайті МВС. Усі дані передадуть до Секретаріату Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
“На сьогодні ми маємо дуже багато важелів пошуку. У тому числі це наше управління. Ми на різних форумах шукаємо підтвердження того, що людина може бути жива”, – каже Валентина Акуленко, начальниця відділу Секретаріату Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Вона зазначає, що їхнє управління спілкується із родичами і вони часто надають їм інформацію про зниклих, якої не надавали навіть поліції. Перш за все, це особливі прикмети, зокрема інформацію про татуювання.
“Чим більше ми маємо даних по зниклого, тим більше ми можемо знайти інформації на тих просторах чи у пабліках, до яких маємо доступ”, – додає Акуленко.
Звернутися до уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин можна за номером телефону гарячої лінії – 0 800 103 333.
