І сьогодні ми дізнаємося про привабливу пропозицію Софії Марківні, скільки років Сарочці і що їдять (чи не їдять?) знайомі Ізі:
– Софіє Марківно, вам треба терміново переїжджати. Терміново! Що ви робите в Одесі? Вам потрібна робота в Міністерстві Іноземних справ. Вам треба кудись замість Штірліца. У вас такі катлетки, що можна не тока язик проковтнути, можна Батьківщину продати. Ну, звичайно, не зовсім продати, але кілька секретів видати точно доведеться. Я ось з’їв уже три…
– Ойц, ви з’їли не три, а п’ять, але хто вам рахує. А про Штірліца, я навіть не знаю… Ви мене поставили в незручне становище…
– Так, помилуйте, Софіє Марківно, я вас поки що нікуди не ставив, хоча вже хотів запропонувати…
– Давиде Марковичу, а я в сумнівах, ви стока з’їли катлет. Ні, мені, звичайно, не шкода, але вони зменшуються. І я розгублена. Це шо міні світить у перспективі не радість життя з вами в спальні, а гарячий цех на кухні. З вашим апетитом у міня з’їде дах та інші частини тіла.
– Софіє Марківно, та шо ви! Це я з нервового хвилювання. Я вам зараз доведу. Я знаєте, який… Ого-го. Навіть ого-го-го-гонюшки!
– Добре, ви вмовили міня. Будемо перевіряти ваше ого-го.
***
–- Семене Марковичу, ось скільки років ви мені дасте?
– Сарочка, ну… За кольором губ – сімнадцять. По вигину брів – таки шістнадцять. За кольором обличчя – не більше двадцяти. Разом – п’ятдесят три!
– Тю! Математик!
***
– Алло, Ізя, ми їмо вже…
– Що їсте?
– До вас їмо.
– До себе їжте!
Хочете більше анекдотів? Такі вам сюди:
