Частина цих звичок стосується суто радянського побуту, а частина є свого роду відбитком, який відкладався на людині внаслідок життя в «совковому» суспільстві. Якісь із цих звичок буквально «програмують» нас на бідність, а якісь просто сильно псують нам життя.
Отже, з якими морально застарілими звичками бажано розпрощатися раз і назавжди, аби не тягнути у майбутнє «кайдани» минулого?
Зберігати мотлох «про всяк випадок»
Частий дефіцит у магазинах часів СРСР і постійна невпевненість у завтрашньому дні змушували людей відкладати «про всяк випадок» все те, що вже вийшло з ладу і стало непридатним. І нерідко місцем зберігання таких речей ставали балкони і дачі, де речі, що давно віджили, могли лежати десятиліттями.
Зараз у такій надмірній ощадливості потреби немає. До того ж, якщо вірити психологам, звільняючись від непотрібного мотлоху, ми притягуємо у своє життя щось нове і корисніше, а будучи неготовими прощатися зі старими речами, навпаки, відштовхуємо все нове і потрібне.
Такі місця, як дача або балкон не треба захаращувати, а навпаки – прагнути підтримувати там порядок і затишок і використовувати для відпочинку.
Так, за нинішніх важких для українців часів і напередодні непростої зими мати певний «стратегічний запас» вдома не завадить. Головне – підійти до питання розумно та без зайвого фанатизму. А про те, чим слід запастись на зиму та як правильно це зберігати, читайте у НАШІЙ СТАТТІ
Відкладати все найкраще «на потім»
У СРСР більшість людей жили в очікуванні поганих часів. Тому гарні столові та чайні сервізи роками припадали пилом у сервантах, меблі накривали покривалами, «щоб не зіпсувались», модний одяг одягали тільки на великі свята, а дефіцитні продукти, на кшталт консервів або шоколаду, не з’їдали відразу ж (при всьому бажанні), а відкладали на якийсь абстрактний «особливий випадок» (у найкращому разі – до приходу гостей).
Зараз будь-які продукти доступні в магазинах у абсолютно будь-який час, але й досі деякі люди не живуть у реальному часі і не отримують задоволення від «тут і зараз», відкладаючи все «на потім».
Раніше «Одеське життя» розповідала, які продукти здатні зміцнити наш імунітет, і їх вживання точно не варто відкладати «на потім»
Доїдати все «до останньої крихти»
Більшість із нас з дитинства привчені, доїдати все до кінця («Поки не доїш, з-за столу не встанеш!» – пам’ятаєте, так?). А ще – обов’язково їсти з хлібом (навіть макарони). Цю звичку породила нестача продовольства в СРСР і бажання надовго вгамувати голод.
Крім того, багато представників покоління, яке пережило Другу Світову війну, отримали психологічні травми, що спровокували розлад харчової поведінки.
Сьогоднішній спосіб життя вимагає від нас усвідомленого підходу до харчування, включаючи врахування наших індивідуальних потреб та уникнення переїдання. Слід пам’ятати, що безконтрольне споживання їжі, особливо в умовах достатку доступної та часто висококалорійної їжі, може викликати проблеми зі здоров’ям, включаючи ожиріння та пов’язані з ним захворювання.
А ще ви можете дізнатися, чим небезпечний фастфуд
Вирішувати питання «за блатом»
Життя радянських людей значно полегшувала наявність всюди «своїх» людей. Усі, напевно, чули історії про знайомого продавця чи комірника, який відкладав у магазині дефіцитний товар (за окрему винагороду, звісно).
На жаль, ця звичка плавно перетекла і в незалежну Україну. І якоюсь мірою це заважає побороти корупцію. І досі деякі люди навіть за дрібну послугу несуть шоколадку чи каву, щоб «підкріпити» дружні стосунки.
Ходити вдома у старому одязі
Крім того, що в радянськi часи кращий одяг відкладався на важливі та рідкісні заходи, у багатьох була звичка носити вдома речі, які давно варто було б викинути.
Навіщо викидати старий рваний і розтягнутий одяг, коли в ньому можна ходити вдома, поки тебе ніхто не бачить (так, і колготки з дірками можна одягати під штани. Головне, зупинити стрілку лаком, щоб не розповзлася)? Безперечно, це логічний хід думок в умовах дефіциту. Але чи варто дотримуватися цих дивних правил зараз, коли в наш час цілком доступний простий і стильний домашній одяг (і це зовсім не обов’язково халат чи «треники»), в якому не соромно і на вулицю вийти, і гостей зустріти?
А ось розумні та доречні лайфхаки використовувати можна і навіть потрібно, адже вони здатні суттєво полегшити наше життя. Так, напередодні можливих блекаутів багатьох може зацікавити, як на час перетворити пральну машину на холодильник
Беспардонно лізти в чуже життя
Цей пункт стосується, швидше, «професійних совків», але в принципі тією чи іншою мірою притаманний усім громадянам, які виросли в СРСР. І до цього дня деякі (як правило літні) люди займають менторську позицію по відношенню до тих, хто значно молодший за них, як би вже за замовчуванням вважають себе вищими, дозволяють «тикати», вказувати, давати непрохані поради тощо.
Звідки це взялося? У СРСР вважалося, що особистого життя в людини ніби й немає, і все потрібно тримати «на очах у колективу». Декому з тих, хто сумує за тими часами, навіть сам факт наявності у людей особистого простору, внутрішнього світу і власної думки здається чимось нехорошим, і жити в сучасному світі з високим ступенем поваги до персонального простору для них вельми болісно – так і підмиває десь свої п’ять копійок вставити. Але чи варто переймати таку манеру поведінки?
«А що люди скажуть?»
Звичка залежати від чужої думки – також родом із часів СРСР. Це породження радянського колективізму, коли кожен знав усю підноготну свого сусіда і не забував відкрито засуджувати чиюсь «неправильну» поведінку.
Проте часи, коли думка тітки з дому на іншому краю міста хвилювала сильніше, ніж власна, давно минули. Навіщо ж ми й зараз продовжуємо дбати про те, що про нас подумають люди? Звичайно, це зовсім не означає, що треба кидатися в усі тяжкі і робити що завгодно (пам’ятаємо ж про пошану чужого особистого простору?). Але при цьому слід пам’ятати, що наше життя належить лише нам. І що там кажуть бабки під вікнами, точно хвилювати нікого не повинно.
А які із зазначених звичок властиві вам? І чи прагнете ви їх позбутися?
Читайте також: Які хвороби вилікують алое та подорожник: що не так із радянською медициною?
Фото з відкритих джерел
