Остап значно доповнив традиції жартівливого жанру в українській літературі, закладені Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Лесем Мартовичем. Але й у повсякденному житті в Остапа Вишні було багато різноманітних епізодів і бувальщин, про які йшла чутка в народі.
Допомагав простим людям
В одному з колгоспів на Вінниччині проходили звітно-виборчі збори. Його голова був не дуже працьовитим і не дуже кмітливим, зате був неперевершеним мастаком по частині випити і закусити. Тому його головування приносило чимало шкоди колективному господарству.
Після звітної доповіді на зборах розгорілися такі дебати, розгорнулася така критика на адресу голови, що інший на його місці крізь землю провалився б. А наш герой із кам’яним обличчям мовчки «варив раків» за столом президії і тільки сопів сердито.
Усі примовкли, коли взяв слово один із бригадирів: «Думаю, товариші колгоспники, що нашої критики буде мало. Я вношу таку пропозицію. Надішлімо протокол наших звітно-виборчих зборів Остапу Вишні і попросимо його, щоб написав про нашого голову фейлетон. А він його вже так розмалює, що і свої не впізнають!» І тільки тоді співучий — сам спокій — голова колгоспу зблід, встав з-за столу і жалібно пробурмотів: «Змилостивиться, люди добрі, за що така кара?»
Наточити язик за методом Вишні
Коли Остап Вишня був членом театральної ради «Березоля», то регулярно приходив на її засідання, завжди дбав про високий художній рівень театральних постановок. Не допускав появи так званих «накладок», які зрідка все-таки проскакували в тій чи іншій виставі. Один із таких «накладників» якось висловився:
— Краще б Остап вилаяв, а він тебе сміхом бацне не гірше, ніж каменем.
Читайте також: Скільки золота в одеській Опері — таємниці легендарного театру (відео)
Актор і автор статей на театральну тему Іона Шевченко, якого вважали «штатним оратором» ради, не любив виступати на її засіданнях із довгими промовами, якщо був присутній Остап Вишня. Якось він поскаржився колегам:
— Треба зважувати кожне слово, коли тебе слухає Остап. Добре йому, він гострий на язик. Та не у всіх так виходить. Я, наприклад, не знаю, як собі наточити.
Раніше ми розповідали про Тараса Шевченка — модника, тусовщика і художника
Ці слова колеги дійшли до Павла Михайловича. На чергове засідання ради він прийшов заздалегідь і, побачивши Шевченка, звернувся до нього:
— Хочу вам допомогти наточити язик. Нате ось! — І дав йому невеликий точильний брусок.
Лікував гумором
Уже будучи професійним письменником, Остап Вишня продовжував фельдшерствувати. Багато друзів зверталися до нього за порадами, допомогою, зокрема і з медичних питань. І він підтримував їх своїми надійними, перевіреними на практиці способами. Серед друзів Остапа був і талановитий поет-сатирик Василь Еллан. Людина хвороблива, він просив Вишню: «Ви хоч веселий некролог про мене напишіть».
Павло Михайлович усміхався і відповідав: «Краще я вам веселу історію зараз розповім». І його іскрометні жарти змушували ще раз відступити хворобу.
Вулиці, музеї та пам’ятна монета
Остап Вишня — автор книжок «Вишневі усмішки», «Мисливські усмішки», «Українізуємося», «Чухраїнці» та багатьох інших, сповнених непідробної віри у відродження національної гідності народу. Збірку літературних усмішок «Українізуємося» перевидавали шість разів, а знаменита «Зенітка», що побачила світ 1943 року, здобула небачену популярність. Її читали навіть на фронті.
Іменем Остапа Вишні названо вулиці в містах Києві, Полтаві, Жмеринці, Чернігові. А в Сумській і Херсонській областях є музеї знаменитого письменника-гумориста. У 2014 році, до 125-річчя від дня народження відомого літератора, було введено в обіг монету «Остап Вишня» номіналом у дві гривні (серія «Видатні особистості України»).
Віктор Максимов
Читайте також:
