Одеса, вокзал, купа приїжджих. Бабці, за традицією, торгують пиріжками.
Картина така.
Бабуся (одеситка) з онуком проходять повз них і онук настирливо просить пиріжок. Після десятка прохань отримує від бабусі:
— Ми звідки не приїхали, щоби це є.
Одеса. Дерибасівська. Нею кидається змилений інтелігент.
Підскакує до одесита:
— Ви не знаєте, де є пошта?
— Знаю. А навіщо вона вам?
— Хочу надіслати гроші батькам до Москви.
— Надішліть зі мною.
— Ні! Я вас не знаю!
— Не бійтеся, надішліть зі мною!
— Ні! У жодному разі! Ви обдурите мене!
— Ну гаразд, придурок, якщо ти з Москви, скажу тобі російською: ходімо зі мною! Я покажу де пошта!
Вчитель в одеській школі:
— Діти, придумайте пропозицію, в якій слово «важко» зустрічається сім разів.
Яша Рабинович тягне руку:
— Мені важко у понеділок, мені важко у вівторок…
У нас є й інші анекдоти:
