Російські війська продовжують повзучий наступ на Донбасі та підбираються до Куп’янська. Крім того, готуються вибити українські сили з території Курської області. Про ситуацію на найгарячіших ділянках фронту та про те, як можуть розвиватися події взимку, – в огляді РБК-Україна.
Зміст
Куп’янськ відбив спробу штурму
Через місяці важких боїв наприкінці жовтня ворог вийшов до річки Оскіл на південь від Куп’янська. Після окупації сіл Кругляківка та Колесниківка темпи сповільнилися. Зважаючи на все, цей плацдарм на лівобережжі Оскола потрібен росіянам для подальшого руху на Південь, а саме – на північ Донецької області. Там їхньою першою пріоритетною ціллю стане Ліман. Але для цього противнику треба взяти під контроль принаймні східну частину Куп’янська: головна дорога, якою зручніше забезпечувати війська, йде через це місто від Сватового.
Швидко зайти до Куп’янська можна лише ударом із півночі. І російські війська цей удар завдали. Минулого тижня, 13 листопада, дві колони техніки висунулися із району Лимана Першого. У мережі з’явилися кадри, як один транспортер доїхав до вулиці Некрасова. Після того, як його підбили, півтора десятки ворожих солдатів розбіглися по будинках.
Наступного дня Генеральний штаб спростував інформацію про перебування росіян у Куп’янську. За даними аналітиків DeepState, частину десанту вдалося ліквідувати дронами, а в п’ятницю з’явилися відео зачистки східного району та взяття полонених.
Росіяни вже намагалися прорватися до Куп’янська з півночі, але Сили оборони не дали їм закріпитися (фото deepstatemap.live)
Поки неясно, як часто противник намагатиметься це повторити. Як і те, чи зможе він закріпитися, каже військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко. За його словами, те, що окупанти заїхали до району Заоскілля, подолавши майже 4 км по єдиній прямій дорозі від Лимана Першого, – тривожний дзвінок.
“Я не розумію, як вдалося допустити такий заїзд. Якщо таке повторюватиметься, то найближчим часом у них може з’явитися можливість закріпитися на околицях Куп’янська. Якщо наш контроль буде посилено, то до кінця року у них це не вийде. Все залежить від того, які будуть зроблені висновки“, – каже співрозмовник.
Військовий експерт Владислав Селезньов наголошує, що ворог прагне взяти під контроль ключовий залізничний вузол на сході Харківської області. Тому що в такому разі зможе не лише рухатись на південь уздовж Оскола, але й надалі сформувати ударний плацдарм на Слов’янськ та Краматорськ.
На південь у районі прориву до річки окупанти продовжать рухатися як у бік Куп’янська, так і у бік Борової, пояснює Коваленко. Тим більше, що на схід від Борової вони розширили зону контролю біля сіл Вишневе та Першотравневе, звідки йде пряма дорога.
“Здавалося б, там майже 15 км до лінії фронту. Але якщо не буде зроблено висновків із прецеденту на ділянці Золота Нива – Шахтарське (Донецька область, Вугледарський напрямок, прорив механізованих колон на 6,5 км, – ред.), ситуація може повторитися вже тут. Думаю, наші хлопці самі всі розуміють. Але іноді прикрі помилки впливають на окремо взяту ділянку фронту”, – додав він.
Ворог намагається оточити Курахове
На Донбасі росіяни розпочали штурми Курахового – важливого логістичного хабу українських сил. Їм вдалося прорватися вглиб житлової забудови зі східного напрямку. Звідти ж змогли вийти на південну околицю в районі села Дальнє, але були зупинені контрударом ЗСУ.
“Східні околиці – вулиці Шахтарська, Степова та провулки між ними – під контролем російських окупантів. Східна частина під постійними накатами, вони намагаються прорватися в центр. Але, крім нашого спротиву, їм заважає балка. Така ж природна перешкода, якою свого часу був канал у Часовому Яру”, – каже Коваленко.
Повідомляється про постійні механізовані штурми та спроби десантувати піхоту. Після одного з них ворог закріпився у школі №3, але його вдалося вибити.
Ворог атакує курахівський гарнізон у лоб зі сходу і підтискає з північного та південного флангів (фото deepstatemap.live)
Тим часом звужуються фланги. На північному “сіра зона” підбирається до села Берестки на березі місцевого водосховища, воно, ймовірно, щонайменше під частковим контролем противника. При цьому на південь від Курахового окупантам вдалося просунутися до населеного пункту Дальнє. До того ж на лівому фланзі є ще один небезпечний прорив до цього міста – від Вугледару на північ. Крім того, по лінії Ясна Поляна – Максимівка ворог намагається рухатись у бік траси Н15 Запоріжжя – Донецьк.
Судячи з напряму ударів, він хоче створити загрозу оточення підрозділів Сил оборони, які тримають оборону на ділянці між умовними Курахівським та Вугледарським напрямками.
Між північними та південними підступами до міста знаходиться Курахівське водосховище на річці Вовча. Там 11 листопада було підірвано Тернівську греблю. За офіційною версією, це сталося внаслідок російських обстрілів. У коментарі YouTube-каналу РБК-Україна боєць ЗСУ Сергій Волков розповів, що ще місяць тому основна дорога до Курахового проходила цією дамбою.
На думку експерта Селезньова, найближчим часом українська армія може розпочати ар’єргардні бої, щоб забезпечити відступ головним силам із Курахового.
“Варіантів утримувати курахівський гарнізон у нас практично немає. І якщо ставити питання, що важливіше – життя воїнів чи територія – треба робити ставку на життя. Оскільки чим далі, тим складнішою стає логістика”, – зазначив він.
Він також прогнозує, що незабаром ситуація в районі Курахового може поринути в “туман війни”, як це було з Вугледаром та Селидовим. “Навіть перекидання серйозних підкріплень на цю ділянку навряд чи змінить ситуацію”, – додав Селезньов.
Битва за Покровськ відтерміновується
Оборона Покровська змусила росіян змінити план воєнної кампанії на сході України, йдеться у звіті Інституту вивчення війни (ISW). Все тому, що фронтальний наступ зазнав фіаско. Почався він в той момент, коли Україна була обмежена в ресурсах через призупинення американської допомоги восени 2023 року.
Близько місяця противник практично стоїть за 7-8 км від Покровська, зосередившись на просуванні з півдня. За цей же місяць йому вдалося захопити Селидове і вийти майже на таку ж відстань з боку Вишневого.
Битва за Покровськ, ймовірно, відкладається на січень (фото deepstatemap.live)
Раніше багато експертів вважали, що саме битва за Покровськ стане генеральною битвою 2024 року. Проте, схоже, Силам оборони вдалося як мінімум її відтермінувати. Чи надовго, сказати складно. За словами Олександра Коваленка, все залежатиме від Курахівського виступу. Росіяни не почнуть наступ, поки не сформують південний фланг із захопленням Курахового та всіх “хвостів” по річці Сухі Яли.
“Якщо оборона Курахового триватиме хоча б до початку грудня, не виключаю, що наступ на Покровськ може розпочатися аж у першому кварталі наступного року”, – розповів експерт.
Тут ворог змушений взяти оперативну паузу. Але проблема в тому, що неясно, які ресурси у ворожої армії. Оскільки прогнози, які звучали з вуст, зокрема військового командування, про те, що росіяни вичерпають наступальний потенціал до жовтня, не справдилися, наголошує Владислав Селезньов.
“Мабуть, не варто розраховувати, що ворог взимку не атакуватиме агломерацію Покровська та Мирнограда. Але, можливо, буде деяке зміщення акцентів”, – зазначив він.
Акцент може зміститися на Торецьк та Часів Яр
Йдеться про те, що ворог постійно вишукує слабкі місця в українській обороні. І якщо знаходить, перекидає туди сили з інших ділянок. Якщо росіяни бачать, що на якомусь із напрямків планується оперативно-тактичний чи хоча б тактичний успіх – вони починають концентрувати туди головні зусилля. На думку Селезньова, така загроза може виникнути для захисників Торецька та Часового Яру.
У Торецьку противник на кілька тижнів брав тактичну паузу, але знову активізувався. Тактика звична – “м’ясні штурми” малими групами, бронетехніка в міських боях не застосовується, по Торецьку сильно працює артилерія, заявила речниця ОТГ “Луганськ” Анастасія Бобовникова.
Окупанти можуть “переключитися” на Торецьк та Часів Яр, щоб вийти на Констатнинівку (фото deepstatemap.live)
Щодо Часового Яру, то тут трохи спокійніше. Принаймні поки що. Є дані про те, що росіяни стягують сили, невеликі групи переходять через канал і намагаються закріпитись на протилежному березі.
“Вони ховаються в нори, підвали і залишаються там, поки зберуть сили для штурму. На жаль, ми знаємо, що ворог накопичив значну кількість особового складу, тому прогнозуємо, що найближчим часом активні бої біля Часового Яру поновляться”, – додала вона.
На картах DeepState “червона зона” зайшла за канал у мікрорайон Жовтневий, а “сіра” – дістає до центральної частини та північних кварталів.
“Росіяни останнім часом розширили зону контролю. Це небезпечний момент, тому що вони майже вийшли до центру міста, знаходяться біля ставка Жовтневий, а з півночі вперлися в промзону. Тому ситуація там насправді дуже напружена”, – каже Коваленко.
Через Часів Яр та Торецьк окупанти хочуть вийти на Костянтинівку. Водночас у Торецькому районі оборони бойові дії відбуваються без несподіванок. За останні тижні ворог розширив зону контролю біля Забалки на південь від Торецька, а у місті вперся в багатоповерхівки та промзони на перехресті вулиць Центральної та Маяковського.
“Поки рано говорити, що у них є можливість через Торецьк вийти і створити серйозну загрозу для Костянтинівки. Думаю, до кінця року їм це зробити не вдасться”, – додав він.
Росія готує наступ у Курській області
Давно немає гарних новин із Курської області. Тут український плацдарм продовжує скорочуватися, але противник так і не зміг вибити ЗСУ з лісового масиву між Кореневим та Суджею. На захід від Суджі оборона української армії поступово продавлюється, ворог намагається закріпитися у Новоіванівці та атакує Малу Локню.
Також російські підрозділи частково зайняли село Дар’їне. Його втрата може коштувати дорого, оскільки воно знаходиться на східному березі річки Снагость (найближчому до Суджі), звідки українська армія відбиває атаки.
Атаки на плацдарм ведуться й зі сходу. На початку листопада росіяни колонною техніки безуспішно намагалися зайти до Плехова. Але потім обійшли його з півночі, форсували Псел та зав’язали бої на околицях. Загалом перша фаза “контрнаступу” закінчилася. У міру скорочення лінії фронту спротив Сил оборони України лише посилюється.
На території Курської області очікується друга фаза російського наступу (фото deepstatemap.live)
Друга фаза очікується найближчим часом. Раніше джерела РБК-Україна зазначали, що Путін наказав своїй армії повернути контроль над Курською областю до лютого. За оцінками української сторони, туди стягнули 12 тисяч північнокорейських солдатів, а загальна чисельність угруповання може перевищувати 50 тисяч.
Напередодні було офіційно підтверджено, що західні партнери дозволили Україні бити далекобійними ракетами ATACMS та Storm Shadow/SCALP по території Росії. Як писали закордонні ЗМІ, саме готовність Москви задіяти війська з КНДР стала тригером, щоб після місяців запитів все ж зняти свої обмеження. Передбачається, що це стане сигналом Пхеньяну не надсилати додаткові війська. Можливими цілями далекобійних ракет стануть логістичні вузли, лінії постачання, склади з боєприпасами, а також скупчення особового складу.
І вчора, ймовірно, ATACMS вперше вдарили по арсеналу в Брянській області для того, щоб зламати російський план наступу, вважає Селезньов.
“Звичайно, щоб повністю позбавити ворога можливості забезпечити угруповання в Курській області, мають горіти ще ціла низка стратегічних складів там і на території сусідніх областей. Оскільки з цих об’єктів здійснюється постачання курського угруповання”, – пояснив він.
На думку Коваленка, дозвіл на удари західними ракетами навряд чи вплине на наміри росіян. А про те, як довго Сили оборони зможуть утримувати позиції на російській території, можна буде судити лише після того, як розпочнеться новий наступ РФ.
***
Що стосується можливих подій на фронті взимку – навряд чи Україна перейде від оборони до наступу. Як мінімум до інавгурації наступного президента США Дональда Трампа 20 січня 2025 року. Він обіцяв швидко завершити війну, посадити сторони за стіл переговорів і надсилав тривожні сигнали про можливе припинення військової допомоги. Але до того часу Росія, ймовірно, намагатиметься тиснути на полі бою з усією силою.
“Після інавгурації подивимося на обставини, як складеться загальна зовнішньополітична ситуація. Хоча кардинальних змін у нашій тактиці та стратегії ведення бойових дій не буде. Чи можемо ми провести несподівану операцію? Не виключаю, особливо для того, щоб додати козирів, якщо нам почнуть пропонувати мирні переговори”, – додав Коваленко.
При підготовці тексту використовувалися: зведення Генштабу ЗСУ, аналітика DeepState та Інституту вивчення війни (ISW), заяви спікера ОТГ “Луганськ” Анастасії Бобовникової, коментарі експертів Олександра Коваленка та Владислава Селезньова.
.
