Подробиці створення одеського шампанського та заводу з його виробництва розповіли на сайті проєкту «Одеса. Деколонізація».
Одеське шампанське почалося на Молдаванці
Історія цього унікального підприємства розпочалася 1896 року, коли француз Людвіг Едуард Генріх Редерер заснував «Південноруське товариство виноробства». До справи долучилися впливові одесити: статський радник Зайченко, купець Енні, почесний громадянин Динін та дворянин Попандопуло. Стартовий капітал склав 500 тисяч рублів золотом – чимала сума для тих часів.
Для будівництва заводу Редерер запросив французького архітектора Бойша, який працював у тандемі з місцевим фахівцем Льюїксом. Вже навесні 1898 року розпочалося будівництво на Малофонтанській дорозі. Паралельно з цим до Одеси прибув перший корабель з французькими винами – майбутньою сировиною для виробництва.
Щоб не гаяти часу, виробництво тимчасово налагодили на Молдаванці. Там 40 робітників готували перші партії напою, розливаючи виноматеріал у пляшки.
Ще на тему: Одеські історії: як в Одесі випустили перше шампанське
Виноматеріали везли до Одеси з Франції
А вже 1 жовтня 1899 року відбулося урочисте відкриття нового заводу. Відвідувачі були вражені величчю адміністративної будівлі та вишуканістю в’їзної арки. Завод мав власну електростанцію та величезні підвали для витримки двох мільйонів пляшок.
Особливістю виробництва була його стовідсоткова автентичність. Редерер використовував виключно французькі вина з регіону Шампань, французькі пляшки, пробки та навіть дріт для кріплення корків. Процес контролювали фахівці з Реймса. Шампанське випускали трьох видів: сухе, напівсухе та солодке. Продукція швидко завоювала ринок – склади відкрилися у Києві, Варшаві, Ризі, Ташкенті та Москві.
Проте доля підприємства склалася драматично. Спочатку виноробна криза 1902 року у Франції змусила компанію взяти кредит у 200 тисяч рублів. Попри це, 1904 року одеське шампанське «Генрі Редерер» здобуло золоту медаль на Всесвітній виставці в Парижі. Але революційні події 1905-1907 років призвели до розколу серед акціонерів. Генріх Редерер покинув товариство, і 1906 року завод продали купцю Єлисєєву.
Едуард Генріх Редерер
Сам Редерер повернувся до Франції, де жив із родиною. Його подальша доля після 1923 року невідома, хоча нащадки досі мешкають на батьківщині шампанського.
Одесі ж залишилася не лише архітектурна пам’ятка, а й приклад інноваційного для того часу підходу до бізнесу – замість експорту дешевої сировини, Редерер налагодив в Україні виробництво преміального продукту з імпортних матеріалів.
Читайте також: Винороб з Ізмаїла: про справжнє вино, яке лікує.
