– Як на ваші стосунки з Антоніною вплинула повномасштабна війна?
– Вони стали більш міцними. Ми пів року не бачилися, з повномасштабки, і зрозуміли на власному прикладі, які люди бувають дурні, коли сваряться через побутові історії. Зрозуміли, як дуже швидко закінчується все.
– А як ви реагуєте на чутки про розлучення?
– Ми сміємося. А піарник Тоні каже, що це прикольно – ми нічого не робимо, а про нас щось несеться. По-перше, до нас ніхто з журналістів не звертався, щоб ми спростували, або підтвердили. Ну і все. Люди говорять – і добре.
– Як взагалі двом артистам вдається жити разом і будувати стосунки? Ви конкуруєте як творчі люди?
– Ми, по-перше, артисти різних жанрів. І сама філософія в нас різна. Це зараз намагаємось знайти щось спільне в творчості. А так, ніхто нікуди не біжить, ніхто не женеться за чимось. Мене так вчили (не буду казати, хто саме), що потрібно не думати про успіх. Завжди треба думати про сенс, а не про гроші. Це і є творчість, я так живу. Це є сенс життя, і нам нема чим мірятись. Навіщо?
Мірзоян відповів на чутки про разлучення з Матвієнко (фото з особистого архіва співака)
– Нагороди, премії – для артистів це важливо? Для вас зокрема.
– Люди на ринку щось роблять. Вони, звісно, молодці. У мене інша історія, інший ринок. Хтось пише пісні, дотримуючись форматів, за щось воює. За ТОПи, перші місця і так далі. Все це, звісно, цікаво. Статуетки, нагороди на музичних фестивалях. Але користі від них насправді ніякої. Буває, всі полиці в статуетках, а роботи немає. Тому, думаю, основне мірило – чи хочуть тебе чути люди. Якщо ти музикою живеш – то живеш нею всюди.
Не женешся за шаблонами, призовими місцями, преміями. Зараз у мене багато виступів для військових. І концерт не триває годину. Співаю пів ночі, скільки завгодно годин. Буває, годин шість щось співаємо, можу борщу наварити, можу котлет насмажити між піснями. Можемо по позиціях поїздити. Коли я починав, мені Кадім Тарасов, режисер, сказав: “Мірозоян, роби все так, щоб тебе можна було поставити на полицю”. А не виходить у мене. Не можна сказати, артист якого стилю я, рок-музикант, чи поп-музикант. Я не підпадаю під жодну номінацію, окрім як “автор виконавець”.
– До слова, про перші місця. Зараз неочікувано в тренди вирвалася пісня Тоні “Кульбаби”. Чому на вашу думку саме зараз так сталося?
– Просто деякі артисти, коли роблять треки, вкладають купу грошей, щоб пісня отак “пішла”. Тоді це зрозумілий прогнозований результат, попадання в тренди. А тут – все сталося само собою. Радіємо цьому.
Мірзоян розповів про спілкування з військовими (фото надане співаком)
– Поговоримо про Ніну Матвієнко. Як вашій родині вдалося пережити втрату і як треба підтримувати партнера, коли йому доводиться ховати рідну людину?
– Я взагалі не знаю. Так погано, коли досвіду ні в кого немає, і ти не знаєш, як поводитись. Намагаєшся зайвий раз не нагадувати, не травмувати, а це може сприйматися взагалі протилежно. Тоня могла казати, що я такий неуважний, не турботливий. А я навпаки не хотів зайвий раз нагадувати. Важлива присутність друзів, дуже часто і багато, щоб вони приїжджали, просто посидіти. Бо кожен друг це якась нова картинка. Вже зараз Тоня відійшла.
– Нещодавно ваша дружина зізналася, що її мама була проти її стосунків з вами. Ви відчували це від Ніни Митрофанівни?
– В принципі, це прогнозовано було. Все починалося з дружби, проти якої ніхто не був. А коли почалося зустрічання, тут, може, я і сам проти був. Ми ж на початку просто товаришували, просто друзі. І я розумів, що треба тримати дистанцію. Ну і врешті-решт не втримались.
Мірзоян розповів, як виховує дітей (фото надане співаком)
– А з Ніною Митрофанівною вам швидко вдалося налагодити контакт, вже коли ви стали обранцем Антоніни?
– Так. Вона – мудра жінка. І життя є життям.
– Назвіть випадковий спогад про Ніну Матвієнко, про який ніхто не знає.
– У мене багато різних смішних випадків і сумних. Якось ракета вночі прилетіла, не стало води, електрики, і ми почали бігати по двору в пошуку чогось. Слава Богу, що був сніг на вулиці! Колись Ніні Митрофанівні подружка надарувала пластикових ваз, дуже багато. І ми як почали з нею збирати сніг в ті вази (сміється). Кажу: “Ну що, будемо жити”. Вона набирає, сміється.
– Розкажіть, будь ласка, про вашу доньку. Як ви її виховуєте з Антоніною? Щось забороняєте?
– Ніна ходить в школу, там є соціум і це певне виховання вже. Це круто, є подружки, є спілкування. В ТікТоці не сидить багато, бувають онлайн ігри. Вона в реальному часі в якійсь грі бігає, і говорить з різними подружками одночасно. Але ми контролюємо, щоб не забагато часу проводила з гаджетами. Найкраще виховання – власний приклад, як на мене.
Донька Мірзояна (фото з особистого архіва співака)
– А з дітьми від першого шлюбу ви спілкуєтеся?
– З меншим менше, зі старшим – більше. Старший в Запоріжжі. Він там зараз на права здає – я наполягав, щоб він на курси пішов. Він студент, вчиться. З мого боку усіляка підтримка.
– Минулого року ви казали, що ваш старший син з вами жив. Чому переїхав?
– Там в нього друзі, кєнти, дівчата, навчання. Ну, коротше, соціум. Це дуже важливо.
– А молодший ваш синочок в Німеччині?
– Так-так. Вчиться. Вже вивчив німецьку, “шпрехає”.
Мірзоян відверто розповів про стосунки в родині (фото надане співаком)
– На вашу думку за роки повномасштабної війни, як змінився наш шоу-бізнес? Тому що ми бачимо, що в нових артистів з’являється більше шансів і можливостей.
– Суспільство шукало щось нове. Коли почалось повномасштабна війна, старі артисти впряглися допомагати військовим, забули про шоу-бізнес, відклали на потім. Ми не говоримо про тих, хто втік, хто розгубився, та більшість почали допомагати Силам оборони. Не до співу було якось… А молоді артисти почали себе розкручувати. Отак молоді і прорвалися, поки старі мовчали. Пауза була величезною, а простір мав заповнюватися. І все сталося природно.
– Вас це сильно обурювало?
– Ну, ти дивишся на це зі сторони, і пригадуєш. Ніхто не знав, скільки протримається Київ. Ва-банк. І кожен вчинив по-своєму. Ми з Положинським скидались грошима, купували мішками овочі кожен ранок, відвозили волонтерам, вони готували, ми розвозили по шпиталях їжу. Заправляли каністри бензином для швидких. А вночі ділили три магазини, пачку патронів і один непідйомний бронік на двох.
У нас мав бути тур, я готувався, збирав кошти. Я тоді останні гроші витратив на три автівки. І ти оце ночами не спиш, їздиш, допомагаєш. Наприклад автівка не коштувала якихось дурних грошей. Я пам’ятаю, що купував джипи по дві-дві з половиною тисячі євро. Плюс треба їхати, їсти, десь ночувати. Якщо це було літо, то була ще нормальна економія, можна було спати на стоянці десь, в машині прямо. А якщо зима – то ні, потрібно в готель.
Ну і таким чином, ми перегнали приблизно 1000 автівок. Якщо в середньому все це помножити, то це серйозна сума. І це не враховуючи дрони, антидронові рушниці, РЕБи і все таке інше, починаючи з масхалатів до такмеда. І хочеться спостерігати колективну небайдужість, а не завжди бачиш.
Є така категорія, яку я називаю ТікТок-волонтерами. Читаєш в стрічці – певній бригаді потрібен Mavic 3T, мовляв, ми майже зібрали суму, треба купувати. Я пишу: “Завтра їду в цю бригаду, в мене є Mavic 3T, кому передати?”. А мені кажуть: “Не треба”. Чому? Тобто ви це робите заради того, щоб потім публічно самим відзвітувати? Мовляв, ми це зробили… Ну і я перестав слідкувати за всім цим. Люди читають новини, ТікТок-волонтерів, когось боготворять, когось хейтять… Але не треба брати дурного в голову, краще робити свою справу.
Мірзоян зізнався, що думає про броні для артистів (фото надане співаком)
– Коли ви зустрічаєтесь з військовими, виступаєте перед ними, що вони говорять, які в них настрої, як вони реагують на виступи?
– Дивіться, є артисти, які їздять на фронт з концертами. І я на них сам дивився, дивувався. Бо, виявляється, можна просто їздити та просто співати. Тебе саджають в автобус у твій вільний день, ти співаєш і одразу постиш. Мені це не близько. Ну, це моя субʼєктивна думка. Для мене краще, коли комбат може навіть не знати про приїзд артиста. Може знати медик, сержант головний. І тоді ми виїжджаємо на позиції, де людям звичайним не можна знаходитись. Звідти солдат ніхто не забере, і вони сидять в такому місці, де точно немає концертних залів. Є комбати, які заохочують приїзд. Вони кажуть: “Давай, Сєня, до нас!”.
Всі вдягаємось в броню і прориваємося, вони вмикають РЕБи і мчимо. Головне – добігти. А були й дрони, й обстріли. Ми там живемо. Можуть зателефонувати та сказати: “В мене група після штурмів, вони вже всі на антидепресантах. Приїдь, поспіваємо”. І я їду, бо хлопці після штурму їм треба психологічно вирватись. І я не з концертом їду, я щось необхідне везу, не хочеться їхати порожнім. У нас навіть так було, що ми гітару забували з собою взяти, купували терміново в Дружківці, потім продавали її на аукціоні.
– Зараз це активно обговорюється на тлі новорічних свят. Багато хто каже, що ми не можемо думати про свята та веселощі, а маємо сконцентруватися на допомозі, на війні. Ви поділяєте таку думку?
– Звісно, підтримую. Мова про звичайну свідомість. А за що ми воюємо? Щоб тут було мирне життя, щоб тут було все. А подивіться, як сфера розваг розгулялася, скільки набудовано готелів, скільки набудовано якихось розважальних центрів! І ти дивишся, скільки автівок 2023-2024 року випуску… Тил живе і навіть не розуміє, що відбувається.
– На тлі всього цього, що ви думаєте про відомих артистів-чоловіків, які не в Україні, а вже за кордоном?
– Мені не цікаво. Я пам’ятаю всіх абсолютно артистів і програмних директорів, які змінювали позицію по ситуації на ультрапатріотичну. Саме програмні свого часу ставили те сміття, формуючи смаки. Тепер змушені кричати, що все російське – лайно. А де ви всі раніше були?
Арсен Мірзоян висловився про артистів-зрадників (фото надане співаком)
– Розкажіть про збори. Як ви знаходите кошти на допомогу?
– Ми з родиною, я і Тоня, в середньому акумулюємо і витрачаємо на ЗСУ мільйон гривень в місяць. Це гонорари, благодійні акції. У нас немає “банок”. Ми часто самі виступаємо організаторами благодійних подій, нам так зрозуміло: скільки точно зібрали, що можемо закупити та кому передаємо.
– А чому все частіше йдуть розмови про те, що певні артисти привозять з концертів з-за кордону не так багато грошей? Люди дійсно донатять менше, якщо вони не в Україні?
– Так і є. Середній чек донатів в Україні набагато вищий, ніж за кордоном. Крім поодиноких випадків, великих якихось заходів в Америці. Але це мова про діаспору, яка живе там давно. А якщо йдеться про Європу, то такої діаспори там немає. Там українці-біженці. Вони, скажімо так, у скрутному становищі. Бо деякі країни знизили розмір грошових виплат.
– Концерти за кордоном вам вже не дуже цікаві?
– Мені іноді дзвонять, кличуть в Америку на один концерт. А я що, Америки не бачив? Ви собі уявляєте, скільки я витрачу на дорогу, в якому стані я прилечу з цим джетлегом, поспіваю концерт. Ну і нащо? Я тут, в Україні, можу влаштувати виступ та зібрати, дай Боже, мільйон.
Тому питав тих, хто кличе в США: “Ви в Америці закриєте таку суму за один концерт?”. Відповідь – ні. Ну от і вся розмова. Але є різні історії. Неймовірно працює діаспора Нью-Джерсі UWF, громада Коннектикуту. Тобто це має бути тур на декілька міст. Тоді це має сенс.
Мірзоян зізнався, чи готовий піти на фронт (фото надане співаком)
– Ви вже чули про те, що дуже часто потім починають порівнювати, хто саме та скільки привіз? А хтось на цьому робить рекламу…
– Мені все одно, аби робилось. Піартесь, що хочете робіть, але щоб допомога до хлопців доходила. Комусь важливо, щоб на переданому авто було його прізвище. Мені важливо, щоб пацани мали авто, і з завдання повернулись живими.
– А що ви думаєте, до речі, про бронювання артистів? Воно взагалі зараз доречне чи ні?
– Збройні Сили та Сили Оборони – це зріз суспільства. Обирають не за професією. Але якщо артист може допомагати грошима і морально підтримувати військових, то це теж важлива місія.
Мірзоян з військовими (фото з особистого архіву співака)
– Ви розглядали взагалі варіант вирушити на фронт?
– Та я часто кажу Макару (другу-військовому): “Шукай мені посаду”. Він каже: “Не чуди, йди займайся машинами і так далі, ти ж все одно тут частіше, аніж вдома”.
– А як би на Тоня відреагувала на це ваше бажання?
– Мова не про бажання. Я просто їй кажу, що всі там будемо. По-перше, треба знати з ким і куди. Добре йти до своїх – з ким вже спорідненими за ці часи стали.
– У вас не так давно вийшов міні-альбом “Позивні”. Розкажіть про нього.
– Цей міні-альбом – це історії, прожиті з бійцями, написані з бійцями. Така собі збірка цитат, випадків, які заримовано у вірші. Кожна пісня – це імена, позивні, емоції, які запроторені в пісні.
