Метро в Одесі: чому проєкт так і залишився на папері

Як метро на металобрухт розпиляли

Уперше ідея будівництва метрополітену в Одесі з’явилася ще в середині 60-х років минулого сторіччя. Щоправда, далі розмов справа тоді не пішла. На той час Одеса містом-мільйонником ще не стала. І тому, згідно з нормативами, метро одеситам не належалося. Утім, і наземний міський електротранспорт із пасажиропотоком у ті часи справлявся непогано.

Але по всьому одеському узбережжю – від Ланжерона до Аркадії та вздовж Великого Фонтана – кілька ліній все ж проклали. У 60-70-ті роки київський «Метробуд» за всіма технічними стандартами і нормами безпеки метрополітену побудував там кілька не зв’язаних між собою підземних тунелів. На відстані десятків метрів тут були врізані вертикальні шахти для збору підземних вод із верхньої кромки прибережних схилів. У кількох місцях ця вода зливалася в море. А по рейках ходили акумуляторні електровози з вагонетками для вантажів і робітників, які проводили огляд і технічне обслуговування цих дренажних тунелів. Щоправда, у 90-х все обладнання розпиляли на металобрухт.

Тунелі під катакомбами і бульвар замість станції

Тим часом вже в 70-х роках чисельність населення Одеси стрімко наближалася до мільйона. І міська влада необхідність створення метрополітену почала обговорювати всерйоз. До того ж і параметри міста для будівництва метро підходили ідеально: невелика ширина і витягнутість вздовж моря.

Тобто – логічно було б прокласти одну довгу осьову лінію між великими житловими масивами на півдні, південному заході та півночі міста через його центр.

І в середині 80-х інститут «Ленметрогіпротранс» приступив до проектування першої лінії Одеського метрополітену. Наявність під Одесою катакомб інженерів не зупинила. Планувалося побудувати метро під ними – нижче пластів вапняку, поцяткованих виробками. Лінія мала пройти від Чорноморки до селища Котовського: через житловий масив Таїрова, Південно-Західний масив, залізничний вокзал, центр, Пересип і Лузанівку.

Перша черга з шести станцій пов’язувала б центр міста з промзоною Пересипу. Друга – мала б з’єднати Лузанівку і селище Котовського. Там навіть залишили землевідведення під будівництво метрополітену мілкого закладення. Оскільки катакомб на селищі немає, станція мала розташовуватися на невеликій глибині. Під неї відвели смугу зелених насаджень уздовж вулиці Кримської, що перетворилася сьогодні на Кримський бульвар.

Про недолугість генсека та економний монорельс

Здавалося б, Одеському метрополітену бути! Але передостанній генеральний секретар КПРС Костянтин Черненко Одесу, разом із Донецьком, зі списку міст-кандидатів на будівництво метро викреслив. Замість них туди включили Ростов-на-Дону, Челябінськ і Красноярськ – батьківщину генсека.

Шанс створення метро було втрачено. Але одесити не опустили рук. І проєкт метрополітену включили до генплану Одеси 1989 року. Його будівництво мало розпочатися в 1991-му.

Однак на початку бурхливих 90-х міська влада про метрополітен навіть не заїкалася. Але вже наприкінці цього непростого десятиріччя одеські фахівці почали проєктувати системи метро знову. До того ж інженер Віктор Бєліков розробив проєкт монорельсу – однорейкової підвісної залізничної колії.

Естакадна лінія монорельсу мала зв’язати Морський вокзал із Приморським бульваром. І до того ж – стати випробувальним полігоном для більш масштабного будівництва. Оснастити монорельс передбачалося електродвигунами лінійного типу. Порівняно зі звичайними двигунами вони давали до 40% економії. За цінами 2000-2001 років проєкт мав обійтися в один мільйон доларів за кілометр – у 20 разів дешевше будівництва звичайного підземного метрополітену «радянського» типу. До того ж під Києвом, у Гостомелі, було споруджено випробувальну лінію монорельсу. Тобто шанси створення його в Одесі були досить високими.

Від класичного метрополітену до канатної дороги

У 2001-2003 роках проєкти створення в Одесі метрополітену з’являлися досить часто. Усі вони за різними схемами з’єднували центр міста з селищем Котовського. Пропонували розробки класичного метро, трамвайних ліній на естакадах, різноманітних варіацій «легкого» метро – з меншим навантаженням на рейки – і навіть підвісної канатної дороги. Основою рухомого складу мали стати зчленовані трамваї. Розробкою проектів займалася фірма «Електротранс-Одеса» на чолі з Салімом Берхштейном. Запитуваний бюджет для будівництва метро становив 100 мільйонів доларів.

Але, здебільшого, всі ці проекти були «покладені під сукно». А Одеса загрузла в автомобільних заторах. І в 2007 році розробник генерального плану, фахівець з питань транспорту Дмитро Жуков заявив, що до 2031 року метрополітен у нашому місті все ж таки з’явиться. А в проєкт генплану було закладено дві лінії «швидкісного позавуличного транспорту»: наскрізна у напрямку «Північ-Південь» і гілка, що перетинає її, від Великого Фонтану до Тираспольського шосе. Крім того, програма розвитку метро в Україні, ухвалена в 2006 році, передбачала проектування метрополітену для Одеси, Запоріжжя та Львова.

У 2009 році компанією «Електротранс-Одеса» було запропоновано проєкт «легкого» метро – підземно-повітряну лінію протяжністю 22 кілометри від селища Котовського до Куликова поля. Але з його реалізацією, знову-таки, не поспішали.

Про станцію «Першоквітневу» і танки в підземці

Але все ж у 2016 році будівництво першої станції одеської підземки таки стартувало! Урочиста церемонія з цього приводу відбулася на Старосінній площі першого квітня. Більшістю голосів одеситів, присутніх на доленосній події, було ухвалено прокласти першу станцію до вулиці Дерибасівської. І під бурхливі оплески і барабанний дріб старт будівництву було дано.

Одесити посміялися першоквітневому жарту. А тим часом з 2017 року всі реальні роботи з проектування метро були заморожені. Через економічну кризу ані міський, ані державний бюджети не змогли б подужати такий масштабний проєкт.

Але в Росії, як виявилося, жартів не розуміють. І у 2018 році, після введення в Україні воєнного стану – у відповідь на російську агресію в Азовському морі – пропагандистський телеканал «Звезда» розмістив у Твіттері фотоколаж із танками на станції «першоквітневого метро» в Одесі. Зроблений він був за допомогою фотографії станції «Каховська» Московського метрополітену. Російські пропагандисти відзвітували про «бурхливе обговорення секретних знімків» в українському сегменті інтернету. А одесити не втомлювалися «приколюватися». «Це не Одеса, це гілка «Рівне-Луцьк», «Танки були доставлені до Львова у морський порт» – писали вони під фото в соцмережах.

Як «Північ-Південь» не зміг замінити метро

Знову питання про створення метро було порушено Одеською міськрадою у 2021 році. Тоді в мерії реалізацію такого проєкту вважали цілком реальною. Навіть фахівців київського метрополітену залучили до його розробки.

Але дешевшою альтернативою метро в Одесі мав стати швидкісний трамвайний маршрут «Північ-Південь». Звісно, його провізна спроможність значно поступається класичному метрополітену. Але, на думку фахівців, цілком може зрівнятися з пропускною спроможністю більшості ліній метро Лондона або Парижа – до 10-12 тисяч осіб на годину. Розпочалася реалізація проєкту в 2016 році. Запущено маршрут «Північ-Південь» було в 2022-му.

На жаль, швидкісним трамвай, що з’єднав найбільші спальні райони міста та його історичний центр, так і не став. А зараз – і зовсім ходити перестав.

Ще у 2023 році, за рік після запуску маршруту, узвіз Маринеска (нині Блажко), яким трамвай рухався до Пересипського мосту, просів. Після того, як місто витратило 72 мільйони гривень на його облаштування. Отже, замінити метро найдовшим трамвайним маршрутом в Одесі так і не вдалося. До того ж виникає законне запитання: як довго і благополучно – за такої якості реалізації масштабних транспортних проєктів – пропрацював би в Одесі метрополітен?

На жаль, судячи з усього, створення метрополітену в Одесі ще довго буде «не на часі». Але дуже хочеться вірити, що до 2031 року одесити забудуть про затори на дорогах і убогі маршрутки. А пересуватися містом будуть в основному на метро.