Зони заповідні та рекреаційні
Указ про створення Національного парку «Куяльницький» було підписано 1 січня 2022 року. Але фактично нацпарк почав своє існування зовсім недавно. Його адміністрація сформувалася тільки в жовтні минулого року. Причина, нам здається, у банальній відсутності коштів. І сьогодні нацпарк фінансується, м’яко кажучи, «за залишковим принципом».
– Територія нашого парку охоплює 10800 гектарів, – розповів начальник науково-дослідного відділу нацпарку Олег Деркач. – Хоча спочатку передбачалося близько 15000 гектарів. Але не всі території вдалося узгодити із землевласниками та землекористувачами. Зокрема, не увійшли до складу парку ставки в селі Корсунці. Їх перегородили, перекрили воду, а прісна вода дуже необхідна Куяльницькому лиману.
Безпосередньо в заповідну зону виведено близько 3500 гектарів. Це найбільш віддалені, менш доступні території. Суворий режим – як у заповідниках – встановлено не скрізь. На землях інших землекористувачів і землевласників діють природоохоронні обмеження. Зокрема, вони поширюються на території лузанівських ставків, санаторію імені Пирогова, що належать Одеській міськраді.
– Ми хотіли б у цій рекреаційній зоні зробити наш візит-центр, – каже директор нацпарку «Куяльницький» Олександр Шестун. – Було б правильно і цікаво, якби людям, які проходять тут лікування та реабілітацію, ми могли розповідати про парк, проводити освітні інтерактивні лекції. Сюди б могли приїжджати науковці, щоб досліджувати лиман.
Перемагає «Чумацький шлях»
Оскільки кошти у Міндовкілля на фінансування Національного природного парку «Куяльницький» обмежені, його команда зробила ставку на грантові проєкти. І перша ж заявка «Чумацький шлях» на швейцарсько-український проєкт «Згуртованість та регіональний розвиток України», UCORD – перемогла.
– Ми подали спільну заявку разом із трьома громадами: Красносільською, Усатівською та Іванівською. Також у ній взяли участь чотири громадські організації, – розповідає менеджер проєкт-офісу нацпарку Дмитро Козонак. – Вартість проєкту – понад сім мільйонів гривень. Він передбачає розвиток туристичної активності на території громад і парку, допомогу в розробці проєкту організації його території.
Перегони на Куяльнику тепер під забороною
Сьогодні парк патрулює служба державної охорони. Але насамперед протиправні дії тут намагаються попередити.
Не секрет, що Куяльник – улюблене місце екстремалів, які ганяють там на мотоциклах і машинах. При цьому руйнуються схили лиману, гинуть під колесами ящірки та змії.
– Ми моніторимо соціальні мережі – з’ясовуємо, хто збирається проводити на території Куяльника будь-які фестивалі. І разом із державною охороною це припиняємо, – розповідає Олександр Шестун. – Один із яскравих прикладів – компанія «Емералд Моторс», яка збиралася тестувати на Куяльнику автомобілі. Ми знайшли їх у групі, зв’язалися, запросили до нас. Після розмови вони перенесли тестування в інше місце.
Про незаконні дії джиперів і мотоклубів нацпарк повідомляє екологічну прокуратуру. Надалі – контролюватиме свою територію спільно з Державною екологічною інспекцією. Але, якщо можна домовитися з людьми, краще не штрафувати без попередження, переконані співробітники нацпарку.
– Мотоциклісти ремонтують свої байки в певних СТО. Я прийшов в одну з них. Провів бесіду: «хто не сховався, я не винен». А за її результатами спостерігатиме наша охорона, – розповідає начальник відділу державної охорони нацпарку Олександр Степанов. – У нас є право на превентивний захід – вилучення транспортних засобів.
Згідно зі змінами в законі «Про природно-заповідний фонд України», на територію нацпарку заборонено заїжджати колісним транспортом. Дозволено тільки на велосипеді. Порушнику, крім адмінпротоколу, може бути нараховано екологічний збиток у досить великому розмірі.
Морська вода рятує чи знищує лиман?
Проблем у нацпарку «Куяльницький» дуже багато. І, звичайно, головна – пересихання та засолення лиману. Річка Великий Куяльник, що впадала в нього, практично перестала існувати. Залишилися тільки невеликі притоки – наприклад, річка Кубанка. До того ж з кожним роком у зв’язку з кліматичними змінами збільшується випаровування води в лимані. Для того, щоб підтримувати гідрологічний режим та екологічний стан Куяльника, законсервувати його лікувальні грязі, з 2015 року він поповнюється морською водою з Одеської затоки. Але тільки, якщо температура її не перевищує +8°C. В іншому разі починається активне розмноження мікроскопічних водоростей, не властивих екосистемі лиману.
– Навколо цього питання багато спекуляцій. Дехто з активістів стверджує, що унікальна екосистема лиману, його лікувальні грязі, рапа та мінеральні води знищуються забрудненою водою, яку запускають з Одеської затоки. Нещодавно екологічна інспекція взяла проби цієї води і відзвітувала, що в результаті лабораторних аналізів перевищення гранично допустимої концентрації забруднювальних речовин у ній не підтверджено. Хоча, звісно, в Одеській затоці забруднювальні речовини є, – не приховує Олег Деркач. – Але якби не було цієї технічної системи, то Куяльник перетворився б просто на солоне болото. Втрачені були б лікувальні властивості грязей та рапи. Адже при контакті з повітрям вони окислюються.
Видобуток солі та вода з Дністра: що опріснить Куяльник
10 років тому поповнення лиману морською водою розглядалося як тимчасовий захід. Вирішення ж проблеми обміління на новому рівні потребує великих вкладень та спільних зусиль. Тим часом солоність лиману підвищується. Цієї весни вона склала 240 грамів на літр. Для збереження лікувальних властивостей Куяльника вона не повинна перевищувати 250 грамів.
– Лікувальні властивості грязей не втрачатимуться. Але для цього необхідно їх розсолення, – пояснює Олег Деркач. – Тому морська вода вирішує проблему частково.
Сьогодні робоча група науково-технічної ради, створеної при нацпарку, розглядає всі можливі варіанти порятунку лиману. Навіть найсміливіші та найдорожчі – всі вони фінансово прораховуються. Один із них – встановлення фільтрів солоності під час запуску води з моря.
Ще варіант – видобуток солі на Куяльнику. Це призведе до зменшення її концентрації в лимані.
Є проєкт перекидання після доочищення вод Хаджибейського лиману. Пропонують поповнювати Куяльник і доочищеними стічними водами, що надходять з Одеси.
Ще одна пропозиція – перекидання води прямо з Дністра. Технічні можливості для цього є. Ось тільки проєкт цей – вкрай дорогий. Мільйон кубів, який треба залити в лиман, коштуватиме 15 мільйонів гривень.
– Можливо, це буде комбінований проєкт, – вважає Олег Деркач. – Можна також відновити вільну течію річки Кубанки. І вона теж буде частково постачати лиман прісною водою.
Хто прибере сміттєзвалища з берегів лиману?
Ще одна з пріоритетних проблем – ліквідація сміттєзвалищ, які утворювалися тут роками.
– Ми обстежили узбережжя Куяльницького лиману і склали карту звалищ, – розповідає Олег Деркач. – Чесно кажучи, побачили жахливу картину. На землях міськради – лузанівських ставках – тисячі тонн сміття промислового, побутового. Якщо відновлення гідрологічного режиму – справа майбутнього, то прибирання сміття – цілком реальне сьогодні. Якщо ми ліквідуємо звалища, це буде наш перший реальний успіх.
Першою ініціювала прибирання сміття Красносільська громада. І зараз там ідеально чисті береги.
– Громади зараз – це наші очі. І ми з ними дуже класно змогли спрацюватися, – каже Олександр Шестун.
Водночас заклик нацпарку в соціальних мережах взяти участь у прибиранні не у всіх викликав однозначну реакцію.
– Дехто писав, що ми робимо роботу комунальних підприємств, – розповідає директор нацпарку. – Нехай працює ваша охорона: штрафує тих, хто викидає сміття. Але давайте зараз не будемо розбиратися, хто це зробив. Разом приберемо це сміття. Та якщо повториться – наша охорона разом із поліцією, екологічною інспекцією, вас оштрафують. Я попередив кожну громаду, потім не ображайтеся. Зараз ми запускаємо велику програму зі збору сміття. Залучаємо до цього всіх – департаменти екології міста та області, комунальні підприємства, громади, що межують із нацпарком, бізнес, який хоче допомогти. Потрібні екскаватори, машини. І, звісно, визначити, куди сміття вивозити. Якщо ми не зможемо тут прибрати – взагалі, про що можна говорити? Є велике бажання вилікувати Куяльник, щоб він міг лікувати людей.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
Читайте також:
