“Голос Владислава Вікентійовича знав увесь світ, а серце належало Україні. Владислав був не лише талантом сцени – він був прикладом сили, гідності й доброти у житті. Навіть у найтемніші часи не залишався осторонь – допомагав, волонтерив, підтримував. Одеська національна опера осиротіла”, – зазначили в дописі.
У театрі підкреслили, що сцена, на якій він розкривав свій талант, вже ніколи не звучатиме так само.
Його ім’я та тепло залишаться у серцях усіх, хто мав честь його знати.
Владислав Горай (фото: facebook.com/OdesaOperaBallet)
“Сцена, на якій він жив, звучатиме інакше без нього. Владислав Вікентійович навіки у серцях кожного, хто знав його”, – йдеться у некролозі.
Деталі про місце та час прощання буде повідомлено згодом.
Як реагують українці
Українці реагують з глибоким болем і невимовною скорботою, називаючи смерть артиста непоправною трагедією для всієї мистецької спільноти.
- Немає слів, боляче і важко на серці… невідновна втрата… Співчуття рідним і близьким, колегам і слухачам…
- Неможливо повірити, вічна пам’ять одному з кращих оперних співаків України!
- Ні, це неможливо… Світла людина і надзвичайний співак. Цього не може бути. Це дійсно непоправна втрата для всієї музичної спільноти! Царство небесне
- Я досі чітко пам’ятаю Вашого графа в опері “Ріголетто” – це виконання було глибоко зворушливим і незабутнім
- Світла пам’ять… Нехай в іншому світі Ви й далі співаєте, і нехай Ваш голос лунає вічно
- Господи … не можу повірити… страшне горе….. Найкращий … Серце від болю розривається …
Коротка біографія Владислава Горая
Владислав Горай був не просто блискучим тенором, а справжнім артистом світового масштабу.
За плечима мав численні перемоги на престижних конкурсах: серед них – національний конкурс камерної музики у Хмельницькому та міжнародний конкурс вокалістів імені Антоніна Дворжака у Карлових Варах, Чехія.
Владислав Горай (скріншот)
Музичну освіту здобував у Вінниці – у 1988 році завершив навчання на музично-педагогічному факультеті тодішнього педінституту імені Коцюбинського, де опановував фортепіано, вокал та диригування.
Того ж року вступив до Одеської консерваторії, нині – Національна музична академія імені Антоніни Нежданової.
Тут навчався у класі видатного професора, народного артиста України Миколи Огренича. Пізніше здобув диплом аспіранта цього ж вишу.
До оперної трупи Одеського національного академічного театру опери і балету приєднався у 1993 році й залишався вірним сцені протягом багатьох років.
У 2000–2003 роках Владислав виступав у державному театрі опери і балету міста Констанца в Румунії.
А вже у 2003–2004 роках – гастролював в Іспанії, зокрема, на сцені мадридського Театру Монументаль.
Він був частиною великих міжнародних проєктів, виступаючи у Римі, Ліоні, Страсбурзі, Парижі, Амстердамі, Цюриху, Брюсселі, Лісабоні, Кишиневі, Алмати та багатьох інших культурних столицях.
У 2007 році взяв участь у гала-концерті відомого фестивалю “Марія Бієшу запрошує” у Кишиневі.
У межах концертного туру “Три тенори зі Святої Землі” Владислав виступав у США, Канаді, Італії та Макао.
Один із наймасштабніших його концертів відбувся 2008 року в Ізраїлі: у супроводі Колумбійського симфонічного оркестру він співав для 40-тисячної аудиторії.
Горай також неодноразово гастролював у Великій Британії, де виступав у постановках на сцені легендарного Альберт-холу в Лондоні.
У 2013 році за свій вагомий внесок у розвиток української культури Владислав отримав почесне звання Заслуженого артиста України.
Його репертуар охоплював понад двадцять оперних партій. Серед них – Альмавіва (“Севільський цирульник” Дж. Россіні), Едгар (“Лючія ді Ламмермур” Г. Доніцетті), Герцог і Альфред (“Ріголетто” та “Травіата” Дж. Верді), Рудольф (“Богема” Дж. Пучіні), Лірник (“Катерина” О. Родіна) та багато інших.