Як зазначила експерт, саме команда вважається головним чинником стійкості для 28% респондентів з прифронтових і деокупованих громад. Це стосується злагодженої діяльності працівників органів місцевого самоврядування, які залишилися на своїх місцях навіть у найскладніші часи. Йдеться не тільки про керівництво громад, але й про профільних фахівців у галузі освіти, медицини, соціального захисту тощо.
“Водночас, варто враховувати, що ці громади зіштовхуються з нестачею кадрів для роботи в органах місцевого самоврядування, а також з труднощами найму працівників для комунальних установ. Зокрема, відтік кадрів становить 12% викликів, з якими зіткнулися ці громади”, – додала Шуляк.
Вона пояснила, що внаслідок війни питання роботи в органах місцевого самоврядування стало набагато більше, але працівників стало менше, оскільки багато охочих виїхали. Водночас, органи місцевого самоврядування потребують фахівців із знанням іноземних мов та досвідом проєктної діяльності, враховуючи розширення міжнародної співпраці та комунікації. Також, не вистачає тих, хто міг би працювати з внутрішньо переміщеними особами та родинами військовослужбовців, надаючи якісну психологічну допомогу.
Окрім команди, до чинників стійкості громади можна віднести:
- Стабільність управлінських практик (18%) – дотримання стабільних процедур і фінансової дисципліни дозволяли громадам, незважаючи на війну, виплачувати зарплати та підтримувати базову інфраструктуру. Іноді – навіть інвестувати у розвиток;
- Ініціативність і солідарність серед мешканців (14%) – готовність людей допомагати одне одному, запуск волонтерських ініціатив, підтримка внутрішньо переміщених осіб та військових. В багатьох громадах волонтерські штаби та ЦНАПи працювали безперервно.
Наприклад, за її словами, у тиловій міській громаді Дніпропетровської області ЦНАП працював цілодобово – вдень обслуговував громадян у паперовому вигляді, а вночі вносив дані в електронні реєстри.
“У Чернігівській області громади самостійно шукали партнерів для відновлення, залучали гранти, формували локальні стратегії”, – зазначила Шуляк.
На її думку, одним із ключових ресурсів стійкості стала підтримка ззовні – від міжнародних і українських благодійних організацій, муніципалітетів інших країн та бізнесу.
- Міжнародні громадські організації та фонди надали найбільший обсяг допомоги – 48%. Йдеться не лише про гуманітарні вантажі, а й про сонячні панелі, генератори, модульні котельні, техніку для лікарень і ЦНАПів, а також допомогу у відновленні житла, закладів освіти, медицини та укриттів. У деяких випадках міжнародні партнерські організації брали участь у розробці стратегій розвитку громад, а також у процесі розмінування;
- Українські громадські організації та фонди (17% наданої допомоги) активно співпрацювали з громадами у сфері гуманітарної допомоги, реабілітації, підтримки внутрішньо переміщених осіб, створення освітніх центрів і проведення тренінгів для місцевих управлінців. Вони також допомагали з модернізацією укриттів і шкіл, надавали гранти на розвиток та консультаційну підтримку;
- Іноземні муніципалітети (10% наданої допомоги) укладали партнерства з українськими громадами, надавали комунальну техніку, шкільні автобуси, а також модулі для розміщення внутрішньо переміщених осіб. Також організовували навчальні поїздки, обміни, підтримували соціальні проєкти. Інтерес до співпраці визнається прагненням перейняти досвід антикризового управління;
- Бізнес (10% наданої допомоги) – локальні підприємства залишалися в громадах і продовжували сплачувати податки. Це давало можливість бюджетам не лише зберігати ліквідність, а й підтримувати навіть ті заклади, які формально не відповідали чинному законодавству. Така підтримка стала стабілізуючим чинником для громад.
Більше того, одна з респонденток – голова громади, що постраждала від бойових дій, зауважила, що іноземні муніципалітети цікавляться їхнім досвідом, оскільки прагнуть його перейняти.
“Особливо це стосується країн, які ближче до кордону з росією. Вони дуже стурбовані цим питанням і готуються. Наші громади та держава загалом мають дуже цінний досвід антикризового менеджменту”, – підсумувала Шуляк.
