Конституція Пилипа Орлика, ухвалена у 1710 році, стала не лише символом української нації, а й важливим політико-правовим документом, який випередив свій час.
Після поразки Івана Мазепи та Карла XII під Полтавою, козаки разом зі шведами відступили до Бендер, що знаходяться на теренах Османської імперії. На цій території, перебуваючи у вигнанні, виникла необхідність у новій суспільній угоді між гетьманом, старшинами, запорожцями та мешканцями міст.
Як зазначає історик, цей документ, що отримав назву Конституція Пилипа Орлика або Бендерська конституція, був запланований Іваном Мазепою, але підписаний Пилипом Орликом після смерті гетьмана. Пізніше акт був затверджений королем Швеції Карлом XII.
Конституція включала преамбулу, у якій описано українську історію та церковну приналежність до Константинопольського патріархату. У цьому документі вперше для свого часу був закладений принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову.
Алфьоров зазначає, що даний правовий акт не був лише теоретичним, а мав практичне значення. У 1711 році Орлик намагався реалізувати його положення на Правобережжі України. На його думку, цей документ має всі підстави вважатися першою конституцією у світі — задовго до американської чи польської.
