Основні факти:
- Сучасна Біржова площа є серцем культурної Одеси;
- На площі збереглися численні символи історії;
- Історія зміни назв площі Думської-Біржової;
- Проблеми з назвою «Думська».
Місце, де переплітаються епохи
Сучасна Біржова площа – це справжнє серце старої Одеси. Вона розташована поряд з кількома значущими вулицями: Італійською (колись Пушкінською), Театральним провулком (раніше провулком Чайковського), Приморським бульваром та Ланжеронівською вулицею.
Лише в кількох хвилинах звідси розташовані Оперний театр, Потьомкінські сходи, Воронцовський палац, Англійський клуб (тепер Музей морського флоту), Археологічний музей (раніше бібліотека), а також сама будівля міської ради.
Все починалося не з влади. Спочатку була побудована біржа. Будівництво стартувало у 1829 році, але затрималося через епідемію чуми. Лише через вісім років проект було завершено. Проект розробили італійські архітектори Франческо Боффо та Джорджо Торрічеллі.
Будівля біржі вражала. Колони, алегоричні статуї Церери та Меркурія, символічні постаті Дня і Ночі – все це було створено як візуальний маніфест багатства, стабільності та сучасності міста. Навіть годинник був замовлений у Лондоні – у одній з найпрестижніших фірм тодішнього світу.
Сьогодні на площі збереглися численні символи минулого. Наприклад, гармата з британського фрегата «Тигр», яка брала участь у Кримській війні і обстрілювала місто, але сіла на мілину. Корабль був знищений, а одесити витягли гармату з моря і встановили на площі. Вона досі спрямована на море, нагадуючи про стійкість міста.
Також тут знаходиться Пушкін. Пам’ятник встановили в 1889 році, хоча збирали кошти на його встановлення ще з 1880 року. Мешканці Одеси не були особливо охочими до збору, тому процес затянувся. Сьогодні ж думки одеситів про можливість його знесення розділені, і він залишається об’єктом обговорень та скандалів.
До теми: Чи потрібен Пушкін в Одесі: опитування громадської думки про знесення пам’ятника (відео)
Історія перейменувань
З часом функції будівлі змінилися. У 1886 році сюди переїхала міська дума – виконавчий орган самоврядування. І площа почала офіційно називатися Думською. Цікаво, що певний період тут функціонували і біржа, і дума – до остаточного перенесення фондової активності в нову біржу, де сучасно розташована Філармонія.
У 20 столітті цей район став об’єктом істотних змін назв. Площа неодноразово змінювала свої назви – від Біржової до Бібліотечної, від площі Революції до площі Комуни.
Радянська влада активно змінила топоніміку в місті відповідно до своїх ідеологічних потреб. Наприклад, назва Комуни з’явилася на честь Паризької комуни – символу пролетарського повстання, який фактично не мав відношення до Одеси.
Після розпаду СРСР площі повернули історичну назву Думська. А вже у 2024-му вона знову стала Біржовою. Тепер уже офіційно.
Перейменування стало частиною значного процесу деколонізації в Одеській області. У лютому 2024 року обласна військова адміністрація ухвалила зміни до понад 400 назв у регіоні, з яких майже 80 – в самій Одесі. Вулиці, названі на честь російських письменників та діячів, втратили свої імперські імена: Пушкінська, Буніна, Жуковського, Катаєва, Паустовського, Ільфа й Петрова.
Ви також можете дізнатися: Вулиця, яка більше не сміється: від Ільфа і Петрова до сім’ї Глодан (відео)
Конфлікти не забарилися. Особливо обурився міський голова Геннадій Труханов. У своєму публічному зверненні він назвав перейменування «порушенням закону» і натякнув, що це може зашкодити статусу Одеси як літературного міста ЮНЕСКО. Також він висловлював занепокоєння щодо можливого демонтажу пам’ятника Пушкіну, підкреслюючи, що це може загрожувати автентичності міського простору.
На даний момент жодних дій не було вжито. Міська рада не ініціювала юридичні кроки для зупинки деколонізаційних змін.
Чому назва «Думська» не є прийнятною?
На перший погляд, вона може здаватись простою, адже вказує на будівлю. Проте ця назва має імперське походження. У Російській імперії «дума» – це орган влади, який з дорадчого став законодавчим. У XX столітті вона перетворилася в Державну думу, а в XXI залишилась російською Держдумою, яка санкціонувала повномасштабну війну проти України.
Навіть на окупованих територіях росіяни відтворюють цю модель, створюючи «думи» в Криму, Луганську, Донецьку. Натомість український шлях є іншим: віче, магдебурзьке право, козацькі ради. Саме «рада» – наше історичне, самоврядне поняття, а не «дума».
Повернення назви «Біржова» – це не просто жест «назад у минуле». Це описова, змістовна назва, що передає історію місця, а не нав’язує ідеології.
