Основні моменти:
Неочікувані «гості» у дніпровських водах
Пам’ятаю, що одне літо було таким же сонячним, як це, в один із «доковідних» років, коли я насолоджувався відпочинком на Придніпровському пляжі у рідному Херсоні. Чого ще може бажати типовий Рак, який народився на Дніпрі? Особливо, якщо пляж знаходиться не десь далеко, а прямо на березі величезного Дніпра, зовсім поруч із містом.
Хоча я відчував, що не перегрівся на сонці, раптом помітив, як на мілководді пливе риба-голка, немов у рідному середовищі. Можливо, це пов’язано з тим, що ці створіння морські? Але на цьому не закінчилося. Через декілька днів, в таку ж ранню пору, коли вода ще не була брудною від купання відпочивальників, я з подивом побачив, як морський коник пливе кудись!
І хоч з рибами-голками я був знайомий з самого дитинства (кілька разів «ловив» їх у піонерському таборі в Скадовську, що в Джарилгацькій затоці Чорного моря), морських коників я не бачив навіть там. А тут, раптом, прямо в Дніпрі біля Херсона.
Від міста до гирла річки, де вона «зливається» з Дніпровським лиманом, де вода вже «підсолена», приблизно 30 км. Можливо, був вітер, що знизу підштовхнув річку, доставивши морських мешканців нагору. Виявляється, поява таких «гостей» у водах річки — не новина.
До спорудження гребель (у 1930-х роках), морські види могли підніматися значно вище Херсона. Осетрові риби дійшли до Києва і навіть далі! Оселедці, тюлька щодня зустрічалися в середній течії.
Після побудови каскаду ГЕС греблі обмежили шляхи міграції морських риб, багато видів просто не могли дотягнутися до Каховської ГЕС. Тепер ж їм, кляті «мігранти» під триколором, така можливість знову відкрита!
Теоретично існує ще один шлях потрапляння сторонніх видів у водойму — скидання баластних вод з суден поблизу портів (пізніше одесити зрозуміють, чому я це згадую).
Коли судно розвантажується в порту і вирушає на завантаження в пустому стані, воно закачує морську воду для баласту. Це необхідно для забезпечення стабільності, адже інакше у відкритому морі судно буде «бовтатися», як «це саме» в ополонці.
А після прибуття до пункту призначення, баластну воду скидають. Існує міжнародна конвенція, яка регулює управління баластними водами. Заборонено скидання необроблених баластів у портах та прибережних водах (потрібна фільтрація, ультрафіолетова обробка, хлорування тощо).
Ці процедури недешеві. І в сучасному світі, де, як у Мефістофеля, “люди гинуть за метал, сатана там править бал”, завжди знайдуться ті, хто захоче зекономити та нерозважно скине баластні води десь у морі.
Тетраодон: небезпечний прибулець
Можна припустити, що саме схожий вчинок і спровокував нещодавно справжнє інформаційне цунамі у багатьох ЗМІ України: “У Чорному морі зафіксували появу смертельно отруйної риби – сріблястого тетраодона”.
Батьківщиною цієї істоти є Індо-Тихоокеанський басейн, тому, чи то своїм ходом, чи то в баластних водах через Суецький канал, вона потрапила до Середземного моря, а далі вже й у ваше Чорне, шановні одесити. Особливі прикмети — може роздуватися, як куля.
Отже, тетраодон сріблястий, або риба-куля, є смертельно отруйним видом, який вже зафіксовано в Чорному морі. Він містить тетродотоксин — потужну отруту, що вражає нервову систему. Навіть мала доза — і, як говорили в Стародавньому Римі, “Memento mori” (ні, це не “моментально в море”, як жартували в одній українській кінокомедії, це “Пам’ятай про смерть”).
Більш того, у цієї колючої кулі дуже міцні щелепи, вона пошкоджує рибальські сітки, встигаючи перед цим з’їсти представників місцевої фауни, що призводить до збитків рибалок. Загалом, окупант, як і належить окупанту, витісняє місцеву фауну, споживаючи молюсків, ракоподібних та дрібну рибу.
В результаті, від нього немає користі, тільки шкода. Ця шкода зі сплином часу постійно зростає. У Чорному морі дана проблема з’явилася близько десяти років тому, і вчені зазначають, що через потепління клімату її ареал розширюється, а загроза біорізноманіттю, та й людям, зростає.
Фугу по-одеськи? Краще ні!
Зверніть увагу, шановні одесити, якщо вам на “Привозі” раптом спробують “впарити” таку істоту під видом нового сорту бичка або рачка.
Час, напевно, підливати масла у вогонь, повідомивши, що тетраодон — це родина риб, також відомих як фугу! Так-так, та сама смертельно небезпечна риба, приготуванню якої в Японії вчаться цілих ТРИ РОКИ, і лише після цього отримують сертифікат на право приготування та подання фугу в закладах громадського харчування.
У деяких регіонах Японії цей іспит вважається настільки складним, що лише близько 30–40% кандидатів проходять його з першої спроби.
В отруті тетродотоксину, що міститься у внутрішніх органах і шкірі, а часом — у м’язах. Печінка — особливо небезпечна, має високу концентрацію тетродотоксину. Ікра часто теж отруйна. Шкіра у деяких видів може бути небезпечною.
Кайф від поїдання фугу в Японії — це не стільки смак, скільки гострі відчуття та статус. Фугу асоціюється з небезпекою: отрута смертельна навіть у малих дозах, і думка про те, що ти вживаєш потенційно небезпечну страву, викликає викид адреналіну.
Деякі гурмани стверджують, що відчувають легке оніміння язика та губ, як ніби отрута «трохи на межі», хоча це, швидше за все, безпечний ефект, якщо у кухаря все в порядку.
М’ясо фугу надзвичайно делікатне, його зазвичай подають як сашимі, нарізаючи настільки тонко, що шматочки майже прозорі. Також його готують у гарячих супах (набе), або смажать у фритюрі. У Японії фугу — це висока кулінарія, символ майстерності кухаря та традиції.
Споживання фугу часто є частиною ділових вечерь, свят, елітних зустрічей. Це дорого і подається в преміум-ресторанах, що надає статусності. Фугу оточена аурою таємничості і поваги: колись її вживали самураї, а імператору Японії заборонено їсти фугу — щоб не ризикувати життям монарха. Це не просто їжа, а випробування, майже ритуал: “я з’їв це і вижив”. Як «рулетка» з револьвером біля скроні, тільки на витончений японський манер.
На цьому фоні залишається лише сподіватися, що з появою цього «чуда» у водах біля Одеси ніхто з підприємливих нащадків Остапа Бендера не наважиться відкрити забігайлівку з фугу, де страви готуватимуться після 3-тижневих «курсів крою та шиття» (з “12 стільців” Ільфа і Петрова, згадуючи Одесу).
За темою: У сіті одеських рибалок потрапила рідкісна риба з крилами (фото)
Схожі випадки
На завершення — про реальні, документально підтверджені факти забруднення водойм чужопланетянами з баластних цистерн. Так, зеброподібний дрейссена — дрібний двостулковий молюск, що походить з Чорного, Каспійського та Азовського морів, потрапив до Великих озер США та Канади в 1980-х із баластними водами європейських суден.
Пізніше він розповсюдився по всій східній частині США. Він масово заселяє та забруднює труби, водозабори, турбіни електростанцій. Вартість очищення — мільйони доларів щорічно. Також сприяє цвітінню токсичних водоростей.
Або мнеміопсис — гребневик, який був занесений з Атлантики через баластні води до Чорного, Азовського та пізніше — Каспійського морів. Масово знищує зоопланктон, личинки риб. Це зруйнувало популяції тюльки, хамси, кільки. Таких прикладів безліч. Загалом, куди не кинь, усі непрохані гості — це неприємність.
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
