Основні моменти:
- В Одесі під палючою спекою раптово розпочалася сильна злива;
- Гроза та потужний дощ стали для мешканців міста практично дивацтвом – довгоочікуваним полегшенням;
- Одесити з втіхою зустрічали дощ – сміялися, кидалися під краплі, омивали свої руки;
- У той же час грім викликав у багатьох болісні спогади про військові тривоги;
- Попри це, дощ став символом надії і продовження життя.
Люди вже давно мріяли про дощ, утаємничуючи один одному на вулицях, але коли перші краплі впали – ніхто на це особливо не звернув уваги. А потім… ніби хтось розкрив небесні клапани! Грім загудів, пробуджуючи місто, а дощ потік стіною, омиваючи розпечену землю.
Виглядало так, ніби серця одеситів затремтіли від щастя – спека, що висушувала душу, зрештою відступила. Діти радісно сміялися, кидаючись під краплі, а дорослі стояли з розкритими долонями. Грім і злива! Для багатьох це було справжнім щастям!
Але в цьому щасті був і тривожний відгомін – грім нагадував про вибухи, про тривожні ночі, про війну, що не відпускає. І все ж дощ перевершував страх, приносив надію, ніби очищуючи не лише вулиці, а й серця. Ця злива стала подарунком долі, що шепоче: життя триває, навіть попри труднощі.
Тримаймося!..
Додаткова інформація: Квітуча надія: як вулиці Одеси зберігають свою красу, навіть під час війни (фоторепортаж).
Фото авторки
