Основні факти:
- У 2024 році вулицю в Хаджибейському районі Одеси перейменували з графа Олександра Строганова на вулицю Максима Чайки;
- Олександр Строганов – не тільки перший почесний громадянин Одеси, а й генерал-губернатор, який ініціював важливі реформи в XIX столітті. Серед його досягнень – ліквідація порто-франко, модернізація інфраструктури, підтримка освіти та будівництво Строганівського мосту;
- Максим Чайка – студент, активіст організації «СІЧ», який загинув у 2009 році за заплутаних обставин та став символом патріотичного руху. Його смерть викликала значний резонанс і залишилася джерелом суперечок;
- Перейменування відображає зсув суспільних пріоритетів: від шанування імперського минулого до визнання сучасних героїв та активістів.
- Строганов і Чайка – символи різних світоглядів і історичних періодів Одеси.
Вулиця, що пролягає від Овідіопольської до Рекордної, тепер названа на честь Максима Чайки – одеського активіста, чия трагічна загибель стала знаковою подією для міста. Раніше ж вулиця носила ім’я Олександра Строганова – одного з найвпливовіших адміністраторів імперської епохи, який мав вплив на регіон, до складу якого входила й Одеса.
Олександр Строганов: адміністратор епохи імперії
Олександр Григорович Строганов – представник aristokratичної родини, що народився в Петербурзі, отримав визнання як політик і адміністратор, який зробив великий внесок в історію південних регіонів. У ході своєї кар’єри він займав ряд важливих посад, від міністра внутрішніх справ до генерал-губернатора Новоросії та Бессарабії.
Його час в Одесі запам’ятався:
- ліквідацією порто-франко – спеціального митного режиму, що забезпечував економічну незалежність Одеси. Цей крок зміцнив централізацію влади;
- реформами міського управління, які наблизили одеські стандарти до столичних;
- інфраструктурними ініціативами, серед яких – прокладка водопроводу, освітлення вулиць, мощення доріг та будівництво Строганівського мосту;
Читайте також: Чому вода дорожча за м’ясо: шокуюча історія одеського водопостачання (відео)
- освітніми проектами, зокрема встановленням Новоросійського університету та передачею приватної бібліотеки його фонду;
- своїми спробами скасувати обмеження, накладені на єврейську громаду, які, проте, не отримали підтримки в центрі.
Не зважаючи на свої визнаності й титули, зокрема звання першого почесного громадянина Одеси, Строганов став символом імперської ієрархії влади, що й призвело до його «виключення» з топонімічної карти Одеси.
Максим Чайка: пам’ять про спротив
Максим Чайка був студентом факультету журналістики Одеського національного університету імені Мечникова, коли йому було всього 21 рік. Він брав участь в організації «СІЧ», яка позиціонувала себе як український патріотичний рух.
Хлопець загинув 17 квітня 2009 року під час конфлікту на перетині вулиці Троїцької та проспекту Героїв (колишній Олександрівський). Його смерть викликала численні обговорення та суперечки. За однією версією, він став жертвою нападу проросійських активістів із «Антифа», які нібито були пов’язані з політиком Ігорем Марковим. Інша версія говорить, що самі активісти «СІЧ» спровокували конфлікт.
Передбачуваного нападника – Андрія Довганя – оголосили в розшук, проте, за повідомленнями, він переховувався в Росії. Тоді президент Ющенко також закликав до розслідування з урахуванням можливих антиукраїнських мотивів. Після загибелі Чайки в Україні проходили акції пам’яті на його честь. В Одесі на місці сутички встановили меморіальну дошку, яку не раз намагалися знищити.
Максим був націоналістом, захоплювався творчістю Тараса Шевченка й журналістикою. Однак, через свої суперечливі висловлювання щодо інших національностей, його оцінки залишаються неоднозначними: для одних він – герой і символ спротиву, для інших – провокатор та радикал.
Ідея увічнити Чайку в назві одеської вулиці виникла в 2009 році, коли говорили про перейменування Олександрівського проспекту. Але лише у 2024 році цю ініціативу реалізували – інша вулиця, раніше названа на честь імперського діяча, тепер носить ім’я молодого активіста.
Пам’ять у просторі
Строганов і Чайка – це не лише історичні постаті. Це уособлення двох протилежних епох, ідей та поглядів. Один – символ імперської раціональності, централізованого управління та модернізацій із «вищих» ешелонів. Інший – уособлення протестного духу, патріотичного пориву та молодіжного максималізму. Але кожен з них відображає дух свого часу.
По темі: Замість генерала Сабанєєва – філософ Савич: історія перейменування відомого одеського мосту (відео).
