Основні аспекти:
- В Одесі вулиця Паустовського була перейменована на вулицю 28-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, замість імені радянського автора увічнивши сучасних захисників.
- Паустовський колись славився своєю популярністю та провів в Одесі три роки, працюючи у газетах і стаючи частиною літературного середовища, залишивши після себе музей та пам’ятники.
- Однак його погляд на Україну був зневажливим: він називав Київ «маленькою Москвою», висміював український рух і ідею державності, що робить його ім’я неприйнятним у сучасній топоніміці.
- 28-ма бригада з початку великої війни стала захисним щитом південного регіону: саме її бійці відстояли Миколаїв, не допустивши російського наступу на Одесу, а згодом увійшли серед перших до звільненого Херсона.
Детальніше про те, як Паустовський протистояв Радянській владі, при яких обставинах його зустрів Микола II та як Марлен Дітріх схилилася перед ним – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Три роки в Одесі: з журналіста до літератора
У 1919 році Костянтин Паустовський переїхав до Одеси, яка тоді переживала великі політичні зміни та потрясіння. Протягом трьох років він не лише працював журналістом, але й був активним учасником літературного життя міста. Спочатку Паустовський працював в місцевих газетах, згодом, після захоплення міста Червоною армією, проходив службу в продовольчому комітеті та редакції газети «Моряк». Цей період став вирішальним: саме в Одесі він зустрів таких письменників, як Едуард Багрицький, Ілля Ільф та Ісак Babel, останній з яких став його першим наставником.
Сліди присутності Паустовського в Одесі залишилися і сьогодні. На вулиці Чорноморській розташований музей, присвячений його життю і творчості, а на будинку, де він проживав, встановлено меморіальну дошку. У Літературному музеї міститься оригінальний пам’ятник у вигляді «сфінкса», відкритий у 2010 році. Ще один пам’ятник Паустовському з’явився у 2012 році у Санжейці на узбережжі, яке письменник дуже любив.
Погляд Паустовського на Україну
На перший погляд, біографія Паустовського не містить суттєвих скандалів. Іноді він навіть виглядав як «вільнодумець» у рамках радянської системи. Але його ставлення до України залишалося очевидним: в його світогляді вона була лише провінційною частиною імперії.
Попри козацькі коріння та родинні легенди про Сагайдачного, Паустовський ставився до України з певним зверхністю.
В своїх спогадах він зневажливо висловлювався про український рух і критикував театр, називаючи його «провінційним». Ідея української державності дратувала його ще більше: гетьмана Скоропадського він називав «липовим», Петлюру – «сентиментальним невдахою», а Винниченка — «неврастеніком».
Хоча сам мав українське й польське коріння, Паустовський ототожнював себе тільки з Росією. Київ у його спогадах — це не місто з українськими піснями та традиціями, а «маленька Москва» з портретами Пушкіна в квартирах, театральними постановками Островського на сцені та захопленням Чеховим і Некрасовим. Навіть під час заміни російських вивісок на українські письменник сприймав це як анекдот.
Саме через цю суміш зверхності та імперської зарозумілості ім’я Паустовського більше не відповідає сучасним вимогам одеської топоніміки. Натомість у місті з’явилася вулиця, що носить ім’я тих, хто доводить протилежне: Україна — це не провінція, а вільна та сильна держава.
28-ма окрема механізована бригада
28-ма окрема механізована бригада Збройних сил України завжди діяла в найскладніших ситуаціях. З літа 2014 року її підрозділи захищали Донеччину: прикривали ділянку біля Маринівки, стримували атаки під Іловайськом, проводили запеклі бої за Мар’їнку та Красногорівку, а також утримували Донецький аеропорт. Це з’єднання з самого початку війни перебуває в режимі постійного фронту.
З початком великої війни 28-ма бригада стала щитом південної оборони. Спроба росіян висадити десант під Коблевим завершилася катастрофою для ворога: на полі залишилися загиблі та покинута техніка, а двоє диверсантів потрапили в полон.
Пізніше сталися жорстокі бої за Миколаївщину, зокрема за Посад-Покровське та Олександрівку. Справжнім випробуванням став березень 2022 року, коли «лицарі» зупинили наступ окупантів на Вознесенськ. Якби ворог прорвався, загрожувала б стратегічна АЕС і міст через Південний Буг. Але бригада встояла — і розгромила сили противника.
Осінь того ж року стала вирішальною. У листопаді бійці 28-ї бригади першими увійшли до звільненого Херсона. Для українців ця подія символізувала відновлену надію: над містом, де росіяни мріяли про «вічність», знову підняли синьо-жовтий прапор. Місто зустрічало не окупантів, а справжніх захисників.
Після Херсона бригада вирушила на схід. Тривалий час її підрозділи утримували позиції в районі Бахмута, який став однією з найгарячіших точок фронту. Тут воїни звільняли укріплення «Басейн», змушуючи десятки росіян залишити позиції або здатися в полон. Під шквальним вогнем вони вели наступ, доводячи: для «лицарів» немає меж можливого.
****
Паустовський залишається в літературній історії та музейних експозиціях як майстер слова й особистість, чия біографія відображає драматичне ХХ століття. Проте сучасна Одеса обирає інших символів — тих, хто боронить її в сьогоденні.
Топоніми завжди відображають наше сприйняття історії. І якщо раніше вулиця носила ім’я письменника з імперським світоглядом, тепер її перейменували на честь 28-ї окремої механізованої бригади — підрозділу, що реально захищає місто і країну.
