Основні пункти:
- Кияни взяли участь у толоці, щоб очистити дно Куяльницького лиману від надлишків солі;
- Учасники підписали відкритий лист до президента і Кабінету Міністрів з проханням врятувати лиман;
- Надмірна концентрація солі в Куяльнику може позбавити його цілющих властивостей;
- Чорноморський солезавод планує збудувати новий виробничий комплекс і створити музей солі.
З лопатами та ритуальними пряниками
Акцію ініціював Національний природний парк «Куяльницький» за підтримки громадської організації GoGlobal та Чорноморського солезаводу.
Підприємство надало всім охочим інструменти для видобутку солі, як-от лопати, сита та тачки. Крім того, було організовано харчування для трудящих, які могли насолодитися пловом і юшкою.
Також для учасників акції приготували смачні ритуальні пряники. Спочатку їхні майстрині не хотіли відкривати секрети рецепта, але врешті-решт розкрили, що до їх складу входять спельтове борошно, мед, імбир та щіпка куяльницької солі. Кожен пряник мав свій символічний знак, і мені дістався пряник із символом грошей.
Ще на тему: Як одесити рятували Куяльник (фотозвіт)
Щоб робота була веселою і ефективною, на толоці провели спеціальні обряди. Про традиції чумацтва та магічну силу солі розповів Юрій Шевченко, чумак-реконструктор. В першу чергу разом з дівчатами провів ритуал для успішної погоди, за що небо почало прояснюватися. Криничар вірить, що такі обряди можуть позитивно вплинути на лиман.
– Традиції є ключем до розуміння, – вважає Юрій Шевченко. – Вони вказують нам шлях і ідентичність, адже в Україні навіть галактика носить ім’я Чумацький шлях, а назви сузір’їв також мають власні – Стожари, Малий Віз, Великий Віз.
Про новий солезавод і музей солі
Чорноморський солезавод, що будується в селищі Великодолинське, стане першим таким підприємством в Україні.
– Внаслідок знищення «Артемсолі» країна зіткнулася з проблемами у виробництві солі. Наразі солі імпортуємо, але якість залишає бажати кращого. Ми вивчали досвід європейських держав, що, втративши «Артемсіль», запустили нові заводи, імпортуючи сировину з різних країн – Америки, Африки, Індії, – розповів директор заводу Андрій Росс. – Головне не звідки, а яку якість отримаємо на виході.
Завод планує виробляти близько 15 000 тонн солі щомісяця і задовольнити половину потреб України. Однак Чорноморський солезавод не має комерційного інтересу до Куяльницького лиману, хоча замислюють перезапустити традиційний метод видобутку – як це було в XVIII–XIX століттях.
– Тут обсяги невеликі, й навіть якщо буде видобуток, це скоріше буде як музейний проект. Обмежена кількість солі не є сировиною для промисловості – її недостатньо, і добування буде дорогою, – вважає Андрій Росс. – Куяльницька сіль може бути дуже корисною. Ми вже провели аналізи, а зараз перевіряємо в лабораторії в Німеччині для отримання міжнародного сертифікату.
– Сіль Куяльницького лиману не споживається в їжу. Окрім Na Cl – звичайної солі – вона містить солі кальцію, калію, магнію, – пояснює технолог Чорноморського солезаводу Валерія Баранова. – Але дуже добре підходить для ванн: сіль магнію позитивно впливає на суглоби і заспокоює нервову систему.
Соляні «медузи» та лист президенту
Толока проходила на березі лиману з боку Усатівської громади. Тут, за словами організаторів, до 1931 року активно видобували сіль.
Вода від берега сильно змістилася, так що здавалося, що по лиману можна перейти до Красносілки. А солоність Куяльника сьогодні становить понад 300 промілей – це перевищує середню морську солоність. У рожевій рапі формуються соляні пластини, які поступово осідають на дно, утворюючи шар цілющої грязі. Надмірна концентрація солі може змінити хімічний склад грязі і, відповідно, зменшити її лікувальні властивості. Небезпека полягає в тому, що Куяльницький лиман, відомий своїми цілющими властивостями, може перетворитися на звичайну калюжу.
Для того, щоб зберегти лиман, ініціатори акції «Я рятую Куяльник» подали петицію до Кабміну та відкритий лист президентові з вимогою вжити заходів для його порятунку. Вони також закликають створити спеціальну робочу групу, яка зможе провести дослідження екологічного стану лиману та знайти оптимальні рішення.
– Можливо, вам здається, що з огляду на війну це не найважливіше питання, але є багато грантових програм – це не державні кошти, а фінансування з європейських країн для екологічних проектів, – зазначають волонтери GoGlobal. – Якщо ми не піднімемо це питання зараз, через кілька років Куяльник втратимо.
Усі учасники толоки підписали відкритий лист до президента і уряду, оскільки важливо, щоб про Куяльник заговорили по всій Україні.
За кілька годин на березі утворилася волога соляна гірка важкою близько 500 кілограмів.
Незабаром одеситів запрошують на нову толоку – 18 вересня в Усатівській громаді. Слідкуйте за анонсами Національного природного парку «Куяльницький».
Слідами Чумацького шляху
Сіль у Куяльнику почали видобувати ще в XVI столітті, випарюючи її з води в лагунах лиману. Територію обгороджували, робили заглиблення, і після тижня спеки отримували шар солі. Вона вивозилася та складалася на березі, де соляні піраміди висихали на сонці.
Протягом XVII-XVIII століть Куяльник став важливим джерелом для запорожців і чумаків, які розвозили сіль по всій Україні та постачали її на європейські ринки.
Чумацький шлях був небезпечним, його проходили великими колонами, з отаманами в упряжці, під охороною. Використовували волів для перевезення, а дороги визначали за сонцем вдень та зірками вночі. Наша галактика отримала ім’я Чумацький шлях з цих часів.
Незважаючи на всі труднощі, бізнес із видобутку солі активно розвивався до середини XIX століття, коли залізниця вплинула на його занепад.
У 1865 році з’явилася перша залізнична лінія Балта – Одеса, що ускладнило перевезення солі. У 1858 році право на організацію солепромислів отримав майбутній міський голова Микола Новосельський, який веде активне видобування солі на Куяльнику.
Новосельський запланував осушення південної частини лиману для видобутку солі, але проект не був реалізований. Часом, соляні артілі забезпечували рекордний видобуток – у 1922 році було зібрано два мільйони 700 тисяч пудів солі.
Видобуток на лимані тривав до 1931 року, поки паводки не завдали значних ушкоджень. Подальші рішення щодо відновлення видобутку не були прийняті через уже діючі родовища солі.
Куяльницька сіль на нашому столі
З толоки одесити привезли додому куяльницької солі, яка тепер використовується не лише для ванн, але й для кулінарії. В родині проводились експерименти з метою дізнатися про концентрацію солі у воді Куяльника.
Хоча метод «видобутку» не є промисловим, результат виявився чудовим. Для любителів експериментів ось рецепт: наберіть півтора літри води з лиману, процідіть через лляну тканину вдома, випаріть до сухого стану. Потім суху сіль нагрівайте у воді, поки вона не розчиниться, і знову випаруючи, отримаєте сіль без підозрілих добавок. Готову сіль можна використовувати, зокрема, для приправи смаженої риби та морепродуктів.
