Основні факти:
- Володимир Межевчук – заслужений художник України, знаний своїми пейзажами, натюрмортами та портретами; його твори зберігаються в музеях та приватних колекціях;
- Художник працює з «тихою» палітрою, м’яким освітленням та експериментує з формою, кольором і текстурою, поєднуючи реалізм і стилізацію;
- Володимир Межевчук створює як малюнки, так і великоформатні роботи, залишаючись різноманітним у своїх прагненнях «писати все».
Досьє «ОЖ»
Володимир Омелянович Межевчук – Заслужений художник України, видатний майстер образотворчого мистецтва.
Він постійно бере участь і стає лауреатом Всеукраїнських та міжнародних виставок, а також дипломантом книжкових конкурсів. У його творчому доробку – ілюстрації творів О. Дюма, Ж. Сіменона, Жюля Верна, Г.-К. Андерсена, О. Довженка, В. Домрина, С. Кизима, В. Цибуляка.
Художник виставляв свої роботи на міжнародних бієнале в Болгарії, Італії, Ірані, Словаччині, Японії, а також на Всеукраїнських трієнале живопису й графіки. Його твори зберігаються в музеях та приватних колекціях як в Україні, так і за межами.
Доля художника залежить від вибору професії
Володимир Межевчук – визнаний авторитет у професійному колі. Його шлях – це не простий шлях зростання й визнання, адже в мистецтві не існує легких шляхів. Разом із професією йде вибір долі художника, яка щодня ставить перед ним нові виклики.
– Перше випробування виявилося невдачею, – зізнається художник. – Я успішно склав творчий тест для вступу до художнього училища ім. М.Б. Грекова, але через неприємний випадок я не зміг потрапити до групи. Дякувати наполегливості художника Якова Максимовича Причепи, який помітив мій талант, мене перевели на третій курс училища, й це стало великою удачею.
Наставники училища – Володимир Григорович Путейко, Тамара Іванівна Єгорова, Василь Петрович Соколов, Олег Васильович Волошинов – надали основи малювання, живопису та графіки, що дозволило продовжити навчання в Московському академічному інституті ім. Сурикова, який художник закінчив з відзнакою.
– У інституті мені пощастило потрапити до студії станкової графіки академіка Євгена Кибрика, – згадує Володимир Межевчук. – Він був уважним до учнів, цікавився навіть чорновими ескізами, ми часто відвідували його вдома. Його роботи – книжкова графіка, портрет, пейзаж, натюрморт – стали частиною моєї творчої біографії.
Після його смерті керівництво майстерні прийняв академік Орест Георгійович Верейський. Під його наставництвом художник стажувався в Берлінській академії мистецтв, де відкрив для себе нові горизонти творчості: Берлін, Дрезден, Вальденбург, Веймар, Росток. Це були місяці пошуків та натхнення.
Вам може бути цікаво: Історія творчості Івана Великодного, який копіював Рубенса.
Ці 19 років навчання визначили його пошуки власного стилю та подальшу творчість Володимира Межевчука.
Художник «тихих» кольорів
Мистецтвознавці відзначають його палітру «тихих» кольорів, глибинну та стриману в емоціях. Сірий, який часто уникають, на його картинах створює атмосферу ніжності, спокою й прозорості, немов морозне ранкове повітря. У його пейзажах варто вдивлятися, аби відчути красу м’яких ліній і плавних переходів тонів.
Міські пейзажі Межевчука відрізняються увагою до динаміки урбаністичного простору: поєднання геометричних форм будівель, дахів, пірамідальних верхівок дерев, поетика повсякденності. Легка гра пастельних відтінків створює ліричне сприйняття звичних сюжетів.
Твори «Ворони над Одесою» (2023), «Затока. Зима» (2024) та триптих «Чайки», «Вітер з моря», «Розмова за грою» принесли художнику обласну премію образотворчого мистецтва імені М. Божія у 2024 році.
Натюрморти Межевчука: від ідеї до шедевра
Квіткові натюрморти Межевчука поєднують лакону кольорову гаму та віртуозну стилізацію форм, невелике відхилення від симетрії, що створює ефект живої присутності.
Додатково читайте: Як художниця з Кодимщини створює картини з насіння, кави та камінців.
– Мені цікаво експериментувати з фактурою, геометричними формами та кольорами. Відхід від традиційного зображення об’єктів дозволяє досягти більшої виразності. Але чиста абстракція для мене нецікава, набагато більше мені близький зв’язок із реальним об’єктом. У моїх роботах вона відіграє роль концентрації, стилізації реальності.
Художник зазначає, що кольорова пляма може стати основою цілісної композиції. Так народилося «Святе сімейство».
– Простими словами, будь-яка картина може бути сприйнята як середовище кольорових плям. Художники завжди експериментують з цим. Одного разу, малюючи «від плями», я на мить уловив осяяння: у плямі, що тільки-но лягла на аркуш, я побачив повну картину, про яку думав у ці дні. Наступного дня я написав своє «Святе сімейство». Весь малюнок було завершено за один день!
Ця картина стала переможцем Міжнародного конкурсу «2000 років під зіркою Віфлеєму». Тепле сяйво, що виходить від Божественного дитя й Богоматері, зосереджує увагу на цих образах. Лише фігура Святого Йосипа, схилена над матір’ю і дитиною, має виразні риси звичайної людини. Він знаходиться серед звичного світу, що оточує всіх трьох персонажів. Свічка, звичайне джерело світла, як би вириває його з темряви.
Майстер-клас з написання портрета від Володимира Межевчука
– Ви створили численні портрети рідних, друзів та відомих сучасників. Як до вас звертаються замовники? Як ви формуєте образ людини, іноді навіть незнайомої? Як відбувається «консенсус» з моделлю?
– Портрет, на мій погляд, найскладніший жанр образотворчого мистецтва. Хоча візуальна точність важлива, це не головна мета. Завдання художника – розкрити особистість, характер людини на полотні, і часом навіть уявити, імпровізувати образ. Це ускладнює задачу та робить її цікавою. Процес роботи над портретом може тривати довго, оскільки потрібно відхід від вже зробленого, знову повертатися та щось коригувати.
– Консенсус з моделлю іноді стає доцільним. Чоловіки прагнуть виглядати впевнено, статусно, жінки – елегантно. Якщо вдається вловити характер, зовнішність та «розшифрувати» індивідуальність, ми можемо підкреслити риси, які показують людину з найкращого боку. Хоча на портреті можна змінювати деталі, колір, емоції, особистість залишилася незмінною.
Сподіваюсь, що такий підхід визначає популярність і якість творчої спадщини Межевчука-портретиста. Зосереджений погляд лікаря, стримана усмішка чарівної жінки, заглиблене у роздуми обличчя літнього чоловіка – всі ці образи живі, зрозумілі, в кожному «відчувається» невидима біографія.
Різноманітність і експериментальність
Межевчук – видатний художник, який не боїться експериментів. Постійно присвячуючи час монументальному живопису, він працював над розписами інтер’єрів Одеського апеляційного господарського суду: «Афінська школа» та «Суд Соломона». На злеті восьмого десятка років, його пристрасть до мистецтва наповнює кожен день творчістю.
– Якби я обрав один жанр, можливо, досяг би більшої виразності. Але моя мета – писати все! – каже Володимир Межевчук.
Раніше ми повідомляли: Одесітки поділилися своєю любов’ю до моря через призму своїх картин (фоторепортаж).
Олександр ГРАБОВСЬКИЙ
