Виконувачка обов’язків міністра з питань притулку та міграції Мона Кейзер зазначила, що українські чоловіки, які знайшли притулок у Нідерландах і вже працюють, мають самостійно дбати про своє житло.
На її думку, Нідерланди наближаються до межі своїх ресурсів у сфері організації притулку для біженців. Тому вона називає цілком логічним, щоб чоловіки з стабільним доходом від роботи самі шукали та оплачували помешкання.
“Наприклад, у родичів, які вже оселилися в країні”, – додала Кейзер.
Вона також порадила таким людям звертатися по допомогу до своїх роботодавців. За словами міністра, звичайні жителі Нідерландів, які працюють, завжди самі забезпечують себе дахом над головою.
Крім того, Кейзер не бачить у своєму заклику нічого жорстокого для тих, хто втік від війни. “Вони все ж таки отримують тут надійний захист”, – підкреслила вона.
Водночас, як повідомляє NOS, міністр не планує примушувати біженців до самостійного пошуку житла, оскільки це неможливо через чинні європейські угоди, які гарантують українцям право на помешкання та освіту.
Кейзер запевнила, що жінки з дітьми й надалі отримуватимуть повний притулок від держави.
“У їхній ситуації неможливо просто сказати: ‘Розбирайтеся самі'”, – пояснила міністр.
Окрім того, для українців, які потрапили до Нідерландів через інші країни ЄС, вона планує заохочувати повернення до тих держав.
Що передувало
Згідно з NOS, така заява стала відповіддю на звернення про допомогу від Червоного Хреста та місцевих муніципалітетів, де ситуація з розміщенням українців стає все складнішою. Через переповнені приймальні центри деякі люди змушені ночувати на вулицях чи в автомобілях.
Зараз муніципалітети мають близько 97 тисяч місць для біженців з України, і всі вони заповнені. При цьому щомісяця до країни прибувають сотні нових осіб. У серпні до Червоного Хреста звернулося рекордна кількість – 435 людей.
Права громадян України
Українці, які залишили свою країну через війну, захищені Європейською директивою про тимчасовий захист. Це дає їм право на житло та освіту в Нідерландах.
Нещодавно цей статус продовжено до 4 березня 2027 року. Відповідно, муніципалітети зобов’язані, наскільки дозволяють їхні можливості та ресурси, надавати місця для проживання і отримують за кожного біженця державну компенсацію.
Мона Кейзер підтримує цю директиву, але зазначає, що вона також дозволяє повертати людей до країн, де вони перебували раніше, або ж просити їх самостійно знаходити житло.
Критика міністра
У Червоному Хресті переконані, що заява Кейзер не вирішує ключової проблеми. Вони вимагають збільшення кількості приймальних місць.
“Вже цілий рік до нас звертаються люди в розпачі. Політики мали б запропонувати реальні рішення ще рік тому. Зокрема, створити більше місць для тих, хто тікає від війни в Україні. Звичайно, було б ідеально, якби біженці могли переходити до звичайного житла. Але такого просто немає. Неможливо перекладати всю відповідальність на самих людей”, – заявив представник організації.
