У місті Одеса пройшло урочисте прощання з видатним офіцером-прикордонником Олександром Яїчком. Ще на початку 2014 року він добровільно приєднався до оборонних сил України, ставши частиною спеціального угруповання “Кордон”. Як полковник, він активно виконував бойові завдання на Маріупольському напрямку, де під час однієї з розвідувальних операцій разом із групою натрапив на ворожу засідку. У полоні Олександр провів менше року. А вже у 2022 році, з початком повномасштабних бойових дій, він наполіг на тому, щоб вирушити на східну лінію фронту, у саму гущу подій. З січня 2024 року його призначили до штату Південного регіонального управління Державної прикордонної служби, де він продовжував нести службу аж до останніх днів.
Представники пресслужби Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України з сумом повідомили про трагічну втрату одного з найталановитіших офіцерів — полковника Олександра Яїчка, який передчасно пішов з життя. Церемонія прощання пройшла в Одесі неподалік Будинку офіцерів, а поховання відбулося з усіма військовими почестями у селищі Овідіополь на місцевому кладовищі.
У спогадах колег з Державної прикордонної служби України Олександр Миколайович постає як людина з надзвичайно насиченим і активним життям. Він народився 2 квітня 1974 року в Хмельницькому. З раннього віку захоплювався військовою справою, милуючись парадами курсантів. Закінчивши школу, вступив до Хмельницького вищого артилерійського командного училища, а згодом, після заснування Інституту Прикордонних військ України, обрав кар’єру офіцера-прикордонника. Службу розпочав у 1995 році, а у 2001-му здобув вищу освіту в Національній академії Прикордонних військ. За роки служби він працював на західних, східних та південних ділянках кордону, а також викладав у спеціалізованому прикордонному навчальному закладі.
У 2014 році, як доброволець, вирушив на схід у складі угруповання “Кордон”, щоб стати на захист України від російської агресії. Під час операцій на Маріупольському напрямку група, до якої входив Олександр, потрапила у ворожу засідку, і він опинився в полоні на термін менше року.
Із початком повномасштабної війни Олександр без вагань заявив про бажання вирушити на схід, у найнебезпечніші зони бойових дій. З січня 2024 року він служив у Південному регіональному управлінні, де залишався на посту до самого кінця.
Олександр присвятив усе своє життя служінню Батьківщині, вірно та віддано виконуючи обов’язки з її захисту.
Колеги пам’ятають його як висококласного професіонала, мудрого наставника та людину з добрим, великим серцем. Його внесок у оборону та забезпечення безпеки України назавжди закарбується в нашій колективній пам’яті.
Він був удостоєний численних нагород — як відомчих, так і державних. Полковник мріяв про перемогу України, про мирне небо над головою та про спокійне життя в своєму затишному будиночку разом із родиною, але доля розпорядилася інакше…
Світла пам’ять про Олександра житиме в серцях рідних, близьких та побратимів по службі, — зазначається в офіційному повідомленні.
