В Одеській області розглянули справу багатодітного чоловіка, обвинуваченого в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації у особливий період. Суд підтвердив його провину, незважаючи на неприйняття вини та спроби обґрунтувати право на відстрочку через наявність чотирьох дітей. Обвинуваченого засудили на 3,3 роки позбавлення волі.
Інформацію оприлюднив сайт «048».
Кримінальну справу було відкрито через те, що військовозобов’язаний не з’явився до ТЦК у визначений повісткою строк. За матеріалами справи, чоловік, уродженець селища Іванівка, перебуває на військовому обліку з 26 листопада 2010 року. У нього є початкова загальна середня освіта, і 12 грудня 2023 року він пройшов військово-лікарську комісію, отримавши висновок про придатність до служби. Чоловікові був вчасно наданий виклик до ТЦК з повідомленням про кримінальну відповідальність за неявку. Проте в призначений день він не з’явився та не надав жодних пояснень, що було розцінено судом як умисел на ухилення від мобілізації в умовах воєнного стану.
Під час судового засідання обвинувачений повністю не визнав себе винним, стверджуючи, що не має наміру проходити військову службу. Він посилався на 20-річне цивільне співжиття, наявність чотирьох неповнолітніх дітей, вважаючи, що це має дати йому право на відстрочку згідно зі статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Свідки з ТЦК підтвердили, що обвинувачений був викликаний за повісткою, проте відмовився проходити службу, посилаючись на дітей. Вони уточнили, що підстав для відстрочки не було, адже в свідоцтвах про народження не було зафіксовано його батьківство. Цивільна дружина підтвердила, що на момент призову документи про батьківство відсутні, а вона отримувала державну допомогу як одинока мати. Заяви про визнання батьківства були подані лише у січні 2025 року, після притягнення чоловіка до кримінальної відповідальності.
Суд детально проаналізував надані докази, включаючи картку військового обліку, довідку ВЛК про придатність, акт про неявку та свідоцтва про народження дітей. Суд зазначив, що батьківство було встановлено обвинуваченим більше ніж через рік після вчинення злочину. Ці дії, а також відверта відмова від виконання обов’язків, свідчать про намір ухилення від призову, що є серйозним злочином.
Суд кваліфікував дії обвинуваченого згідно зі статтею 336 Кримінального кодексу України як ухилення від призову під час мобілізації. Суд дійшов висновку про доведену провину обвинуваченого, оскільки він усвідомлював протиправність своїх дій і бажав настання суспільно небезпечних наслідків.
При винесенні вироку суд врахував ступінь тяжкості злочину, особистість винного та відсутність обставин, що пом’якшують покарання, зокрема відсутність щирого каяття. Суд зазначив, що жодні законодавчі норми не можуть дозволити військовозобов’язаному ухилятися від призову під час воєнного стану, оскільки це порушує статтю 17 Конституції України. У зв’язку з цими обставинами, суд призначив покарання у вигляді 3,3 років позбавлення волі.
