На даний момент Україні необхідно бути готовою до одночасного протистояння кільком взаємопов’язаним загрозам — від ескалації конфлікту на Донбасі до атак на енергетичну інфраструктуру та зростання соціальної напруги.
Серед основних викликів:
- збереження міжнародної підтримки, зокрема США, щоб уникнути тиску з боку американської адміністрації;
- утримання фронту, зокрема на Донбасі;
- забезпечення належних умов життя країни в умовах зростання обстрілів енергетичних об’єктів;
- контроль за громадським невдоволенням, яке викликане обстрілами та побутовими незручностями.
Необхідність міжнародної підтримки
Втрата чи ослаблення міжнародної підтримки, особливо з боку США, може призвести до серйозних політичних ризиків для України. Київ повинен зберігати прихильність партнерів, щоб не підпадати під зовнішній тиск або ультиматуми.
“Нещодавно президент Трамп, видається, став більш чутливим до тих аргументів, які представляє держсекретар Марко Рубіо, якого зазвичай вважають “антиросійським” та “проукраїнським”, – зазначено в матеріалі.
Ескалація конфлікту
Володимир Путін висуває так званий “компроміс”, пропонуючи обмежитися захопленням Донеччини та Луганщини замість всіх чотирьох областей. Проте його справжньою метою є внутрішня дестабілізація України.
Москва сподівається досягти своїх цілей незалежно від того, чи сприйме Київ їхні вимоги. Це може викликати суспільне обурення. Якщо Київ продовжить боротьбу та зазнає втрат, ситуація може бути не менш напруженою.
“Цього зимового сезону основний фокус боїв буде на Донецькій області, яку окупаційні війська планують повністю захопити до кінця лютого. Наразі найбільший ризик існує для міста Покровськ, де вже тривають запеклі бої”, – йдеться у матеріалі.
Якщо противнику вдасться реалізувати свої плани в Покровському напрямку, за припущеннями експертів, він переключить свою увагу на агломерацію Краматорськ-Костянтинівка. Для цього необхідно більше натиску на Лиман, Сіверськ та Костянтинівку, а також можливі спроби захоплення Куп’янська.
Удари по енергетичній інфраструктурі
На думку аналітиків, основна мета російської сторони — спровокувати невдоволення серед звичайних українців, які, за задумом Москви, почнуть вимагати “мир будь-якою ціною”.
Однак Путіну не варто очікувати на великий успіх у цьому напрямі. Хоча нездоланне незадоволення темрявою та холодом, безумовно, зростатиме, вимога миру за будь-яку ціну, що фактично є капітуляцією, навряд чи стане широко поширеною.
“Бажання миру за будь-яку ціну підтримується лише 1-3% українців. Більш ніж 90% не готові йти на жодні компроміси для завершення війни”, – заявляє керівник Соціологічної групи “Рейтинг” Олексій Антипович.
При цьому соціолог зазначає, що загальний рівень настроїв у країні стає все більш песимістичним. Так само в оцінках респондентів щодо того, чи рухається країна у правильному напрямку, спостерігається схожа тенденція.
“Але таке невдоволення навряд чи призведе до політичних дій. Ми можемо нарікати на незручності, але звинувачуємо не українську владу чи внутрішню ситуацію, а ворога, тобто росіян. Вся відповідальність покладається на них. Люди чітко усвідомлюють, хто є їхнім ворогом”, – пояснює соціолог.
Тактика ворога та можливі наслідки
Інші ризики цієї зими можуть бути пов’язані з тактикою “тисячі порізів”, якої дотримуються російські військові. Вони усвідомлюють, що українська армія відчуває нестачу особового складу, що створює прогалини в обороні. Активізуючись на нових напрямках, ворог змушує українські сили “гасити пожежі”, відправляючи війська на нові ділянки фронту, тим самим розширюючи зону конфлікту.
“Російська сторона намагається дестабілізувати ситуацію не лише на фронті, а й у тилу. Путін свідомо атакує нашу енергосистему та нафтогазову інфраструктуру, ймовірно, продовжуючи такі дії. Важливо, щоб російські громадяни відчули на собі ті ж труднощі, з якими стикаємося ми. Я вірю, що наші енергетики впораються з викликами, але перебої в електропостачанні залишаться, що ми не можемо відкидати”, – зазначає член комітету ВР з національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський.
