Згідно з останніми даними, у прибережних водах Криму виявлено понад 600 активних джерел метану, а біля узбережжя Кавказу їх налічується ще 350.
Частина цих викидів зафіксована на глибинах до 725 метрів у формі газогідратів — кристалічних структур, які, у разі зміни умов, здатні неконтрольовано розпадатися, вивільняючи значні обсяги парникових газів.
Причини та наслідки
Зростання кількості точок викиду тісно пов’язане з діяльністю на півострові.
Основними факторами називають процеси буріння шельфу для нафтогазового видобутку, будівництво військових об’єктів та регулярні військово-морські навчання, які передбачають використання вибухових пристроїв і важкої техніки.
Згідно з інформацією з надійних джерел, найвищі концентрації викидів спостерігаються в районах мису Фіолент, Севастопольської бухти та Керченської протоки, де проводиться буріння під прикриттям “геологорозвідки”.
Експертам, які зафіксували ці процеси, надано рекомендацію утриматися від публічних коментарів після витоку даних.
Неконтрольовані викиди метану розгерметизують донні шари, що призводить до деградації морського дна і підвищує ризик ланцюгової реакції.
Метан утримує тепло у 25 разів ефективніше за вуглекислий газ, що може викликати зниження рівня кисню у воді та масову загибель морських організмів.
Ризики для Чорного моря
Якщо ситуація залишиться без контролю, глибоководні зони Чорного моря можуть опинитися під загрозою загибелі.
Хвиля метану, викликана вибухами або тектонічними зсувами, торкнеться не лише Криму, але й прибережних територій Туреччини, Румунії та Болгарії.
Експерти підкреслюють, що під приводом освоєння ресурсів створюється зона техногенного ризику, де військові інтереси переважають над екологічною безпекою.
