Провулок Ползунова в Хаджибейському районі Одеси офіційно перейменували на Хотинський провулок — відповідне рішення ухвалила міська рада. Нова назва підкреслює значення одного з найстаріших міст України, яке у вересні 2002 року відзначило своє тисячоліття. Як стало відомо, перейменування провулку стало частиною процесу декомунізації, спрямованого на надання вулицям Одеси історично значущих українських назв. Хотин, з багатою історією та культурною спадщиною, тепер матиме своє відображення в топоніміці міста.
Чому обрано назву Хотин:
- є одним з найдавніших населених пунктів України (тисячоліття відзначило в 2002 році);
- розташоване на березі річки Варниці, яка є правою притокою Дністра;
- славиться величною Хотинською фортецею, що датується XIII–XVIII століттями;
- з XI століття слугувало прикордонним укріпленням для Київської Русі;
- став ключовим оборонним пунктом Галицько-Волинського князівства;
- у 40-50-х роках XIII століття князь Данило Галицький ініціював будівництво кам’яних укріплень;
- у XV–XVI століттях стало резиденцією молдавських правителів;
- неодноразово переживало облоги козаками, зокрема славним Дмитром Вишневецьким (Байдою);
- перемога під Хотином стала важливою віхою в боротьбі проти турецького вторгнення, що врятувало Європу.
Сьогодні Хотин — це значний промисловий, культурний та туристичний центр Буковини. Тут розташований Національний природний парк «Хотинський», що славиться мальовничим каньйоном Дністра та визначними “Шишковими горбами” — природними утвореннями, які привертають увагу мандрівників із різних куточків України та далеко за її межами. Хотинська фортеця залишається однією з найбільш впізнаваних історичних пам’яток України та популярним місцем для зйомки історичних фільмів.
Нагадуємо
У Пересипському районі Одеси провулок Більшовицький також отримав нову назву — Савранський провулок, відповідне рішення ухвалила міська рада. Саврань — це містечко на півночі Одеської області, розташоване на березі річки Савранка, притоки Південного Бугу, відомого з кінця XIV століття. Савранщина славиться своїм лісом, “Гайдамацьким колодязем”, а також умільцями з очеретяної покрівлі, різьбярами, лозоплетами та вишивальницями, які зберігають українські традиції.
