Експерти Українського інституту національної пам’яті нагадують про події, які стали важливими аспектами радянської геополітики в Одеському регіоні майже сотню років тому. Мова йде про Татарбунарське повстання 1924 року та наступне створення Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки (МАРСР) з центром у Балті. Це історія радянського експерименту, який розпочався на Одещині з метою створення “альтернативної Молдову” — з іншою мовою, вірою та пам’яттю. Наслідки цих подій відчуваються й донині, зокрема, у придністровському конфлікті.
Планування повстання в Москві
15 вересня 1924 року. На півдні Одеської області спалахнуло Татарбунарське повстання — одна з найзагадковіших і найманіпульованіших подій XX століття. З першого погляду — це був «селянський бунт» проти румунської влади. Але насправді це була ретельно спланована радянська операція для ініціації створення “червоної Молдавії”.
У цей час комуністи під проводом Андрія Клюшнікова, Ніколая Шишмана, Івана Беджановича та Юстіна Батішева підняли збройне повстання, проголосивши «Молдавську Радянську Республіку» та закликавши народ “возз’єднатися з Радянською Україною”.
Лише через три дні, 18 вересня, повстання було придушено румунською армією, і загинуло близько 300 осіб, понад 3 тисячі були заарештовані.
Проте, незважаючи на поразку, Москва досягла поставленої мети — отримала політичний привід. В радянській пресі ці події були названі “народним антифеодальним повстанням”, а Румунію охрестили “катівнею трудящих”.
Створення МАРСР — “Вітрина соціалізму”:
Менше ніж за місяць, 12 жовтня 1924 року, радянська влада оголосила про створення Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки (МАРСР) у складі Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР). Спочатку столицю розмістили в Балтi, а в 1929 році — в Тирасполі.
Тільки 30% населення республіки становили етнічні молдавани, решта — українці, євреї, болгари та росіяни.
Мета Москви була зрозуміла — створити “радянську Молдову” як альтернативу Румунії. Звідси й агресивна ідеологічна політика, показова “турбота” про молдаван, постійні заяви про “возз’єднання з братами з-за Дністра”.
Радянізація та формування “нової мови”:
Після створення МАРСР більшовики розпочали кампанію з мовного та культурного “перекодування”:
У 1926-1928 роках були створені комісії для формування так званої “молдавської мови” — фактично спотвореної румунської мови з українськими та російськими словами.
У 1932 році замість латиниці впровадили кирилицю, змінену для відрізнення від румунської абетки.
Створювалися “національні” установи: Молдавський театр, газети “Плугарул Рошу” («Червоний орач»), інститут культури в Тирасполі.
Була розгорнута антицерковна кампанія — храми закривалися, монастирі розорювалися, священників відправляли до таборів. Мета полягала в тому, щоб відірвати молдаван від румунської культурної традиції й сформувати нову, “радянську” ідентичність.
Одещина — плацдарм та лабораторія
Одеса 1920-х років стала операційним центром радянської розвідки та Комінтерну. Саме там готували агітаторів, друкували листівки, переправляли зброю до Молдавії. Місто перетворилося на “врата” для експорту революції на Балкани.
Через Одесу Москва формувала “ідеологічний фронт” проти Румунії, а МАРСР стала вітриною цього фронту, експериментом із побудови “нової нації” під контролем радянської влади.
Геополітичні наслідки
Коли в 1940 році СРСР висунув ультиматум Румунії та анексував Бессарабію, саме МАРСР стала “правовою основою” для цієї анексії. На її території була утворена Молдавська РСР, а решту приєднали до України.
Таким чином, проєкт, розпочатий у 1924 році як “експеримент”, став інструментом радянської експансії.
Мова, ідентичність, церква та історія — все це було підпорядковане контролю Москви.
Цитати, які говорять самі за себе
«Нам потрібна Молдавська автономія не для молдаван, а для революції!» — (з листа функціонера ЦК КП(б)У, 1924 р.)
«Молдаван потрібно виховати як радянських людей, а не як румунів!» — (з матеріалів Тираспольського з’їзду вчителів, 1933 р.)
Від Татарбунар до Тирасполя — це не лише історія повстання та нової республіки, а свідчення радянського експерименту, який розпочався на Одещині для створення “альтернативної Молдови” — з іншою мовою, вірою та пам’яттю. Його наслідки відчуваються і сьогодні в придністровському конфлікті, в ідеологічних маніпуляціях та спробах Москви продовжувати нав’язувати “слов’янську ідентичність” сусідам.
За матеріалами: bessarabiainform.com
