За відповіддю ми відправилися на Одеську вулицю (rue d’Odessa) що знаходиться в богемному Монпарнасі. Там ми знайшли мурал з маяком, магазин з одягом в морському стилі, ресторани, кафе та книгарні з назвою Одеса і навіть свій “Привоз”. Але це ще не все…
Де шукати Одеську вулицю в Парижі?
Події, завдяки яким вулиця в Парижі отримала назву Одеська, були досить сумними для нашого міста. Ми часто згадуємо бомбардування французьким флотом нашого міста у квітні 1854 року.
Для Франції та війна, а точніше Кримська кампанія, стала успішною і в 1855 році іменем нашого міста був названий невеликий квартал на тодішній паризькій околиці де переважно жили продавці різного мотлоху.
Читайте також: Заблукалий фрегат: як одесити в полон “Тигра” брали
Після масштабної перебудови столиці, на місці брудних провулків зʼявилась невелика, але ошатна вулиця, яка з 27 квітня 1881 року стала називатися рю де Одеса. Вона простяглася майже на двісті метрів від вулиці du Departe (Відправлення) де в ті часи був вокзал до… місцевого кладовища і в такому вигляді існує донині.
Богемні жителі Одеської вулиці
З початку ХХ століття Монпарнас отримав славу богемного району. Через дешеве житло тут почали селитися письменники, поети, художники, музиканти та інші представники творчих професій. Саме в ці часи тут відкриваються безліч кафе та барів, де місцеві і проводили свій час. Вулиця Одеська не була виключенням. Довідник пропонує великий перелік видатних діячів культури, а готель “Одеса” на своєму сайті з гордістю пише про своїх відомих постояльців, серед яких був Лев Троцький, який не лише навчався в Одесі і навіть встиг посидіти в одеській тюрмі. А ще, на цій вулиці знаходилось ательє Осипа Любича з Гродна. Відомо, що до революції 17 року, він навчався живопису саме в нашій Одесі.
Серед інших можна також згадати американських художників Вільяма Бейрда та Бофорда Делейні, французького художника Андре Лоте, японського художника Цугоухару Фуджіту, перуанського поета Сесара Вальєхо, ірландського поета Джон Сайнджа. Про всі ці персоналії вам з гордістю нагадають чисельні меморіальні таблички на фасадах будинків.
А ще, під N5 знаходиться відома баня “Одеса”, яка була заснована як громадська баня і працювала з 1895 року. В 1986 році будівля була внесена до реєстру історичних памʼяток Парижу. Всередині бані збереглися старовинні інтерʼєри, але потрапити зараз туди можуть лише геї, адже зараз тут, як пише реклама “100% чоловіча атмосфера”.
Смак бургерів та гречаних млинців
На початку 18 століття, цей квартал припав до душі селянам – переселенцям з Бретані. Можливо саме тому, що тут знаходились численні млини? В будь-якому разі, саме бретонці привезли до Парижу славетні млинці з гречаного борошна, які так полюбили парижани і які й досі можна скуштувати саме тут.
Давайте подивимось, які ще заклади є на “нашій” вулиці. Ось кафе “Mammyʼs Rosa” (Матусина Троянда) де можна пообідати або поласувати десертами.
Поряд бургер бістро і велике кафе “Одеса” де подають традиційні страви локальної кухні.
Але навіть паризька Одеса не була б Одесою, якби тут не було місцевого “Привозу”. Щосереди та щосуботи, з сьомої ранку до обіду за рогом від Одеської вулиці, на бульварі Едгара Кіне працює однойменний ринок. Тут можна купити не лише свіжі та фермерські сири, овочі і фрукти а й недорогі одяг та взуття. Наприкінці роботи ринку продавці віддають нерозпроданий товар майже даром.
