А щоб цей день став ще вдалим, почніть його з порції неперевершеного одеського гумору:
– Мамо, я тут із дівчиною познайомився, одружитися хочу!
– Ой, чудово, Моню, мій рідний!
– Тільки вона чорношкіра.
– Ну й шо, ми ж не расисти якісь…
– І вона мене старша на двадцять років.
– Чудово, щоб я так жила! Віддам тебе не вертихвостці якійсь, а дорослій, досвідченій жінці.
– І має чотирьох дітей.
– Та це ж краще! Відразу цілу сім’ю отримуєш!
– Тільки ти знаєш… Вони бездомні, їм жити ніде… Можна, я їх приведу сьогодні до нас?
– Про що мова, синку?! Ви з нею можете спати у нас у спальні, діток у твою кімнату визначимо – у тісноті та не в образі. Тато ляже на дивані у вітальні…
– Спасибі, матусю, а де ти ляжеш?
– Ой, Моню, про мене не турбуйся, я не доживу…
Ще більше анекдотів таки тут:
