І давайте сьогодні заглянемо в одеський суд… Хоча добре б там і не бувати, і особливо тим, з ким добре знайома наша героїня:
Одеський суд. Прокурор викликає свідка:
– Риво Йосипівно, ви знайомі з обвинуваченим?
– Або я з ним знайома! Це ж Рувимчик, босяк із Молдаванки, зі Старопортофранківської. У нього, як у паху шото з’явилося, так став промишляти дрібним щипацтвом, а потім зібрав гроші на кубло і почав скуповувати краденого. Зараз депутат чи шото таке, той ще пуриць.
Усі в жаху, адвокат підсудного перехоплює ініціативу:
– Ріво Йосипівно, а прокурора ви знаєте?
– Ой, та мені його не знати! Я Ромочку ось такусеньким на колінах колисала, поки його балагула-тато його мамаші волосини драв, а вона репетувала на всю Пересіп, никойва така. Сема, папка його, потім по мокрій справі пішов, а матуся загуляла, то він вулицею вештався і в марвіхерів на прийомі був. Вони йому потім ускладчину юридичний диплом купили, то він тепер бачите – прокурор, агрейсі начальник…
Тут скидається прокурор:
– А адвокат вам знайомий?
– Так знайомий, що навіть боюся сказати. Ізя, ти від баби Риви ніс-то не поверни, баба Ріва тобі має сказати, що, поки ти по судах всякий бійок за гроші відмазуєш, до твоєї Наїни вже п’ятеро хахалів повадилися, причому здогадайся, шо п’ятий – ось цей ось, шоб не засміятися, прокурор!
Суддя викликає прокурора та адвоката до себе і шипить їм:
– Мамзери, шлімазли, ви кого до мене в свідки привели? Майте на увазі: якщо комусь прийде в дупу світла думка запитати у бабки, або вона знає мене – обох на уранові копальні відправлю!
Ще більше анекдотів:
